Президент Кільського інституту світової економіки Моріц Шуларік виступив із гучним попередженням щодо майбутнього німецького автопрому. В ефірі програми Caren Miosga економіст заявив, що до 2030 року такі гіганти, як BMW, Mercedes-Benz та Volkswagen, можуть перестати існувати у своєму нинішньому вигляді. Йдеться не про буквальне зникнення брендів, а про глибоку трансформацію їхньої бізнес-моделі під тиском технологічних і геополітичних змін.

За словами Шуларіка, автомобільна галузь переживає наймасштабнішу перебудову за понад століття. Поєднання електрифікації, цифровізації та жорсткої глобальної конкуренції змінює саму суть автомобіля. Тепер це не лише механічний продукт, а складний цифровий сервіс із програмним забезпеченням, штучним інтелектом і функціями автономного водіння. Саме у сфері софту, на його думку, традиційні німецькі виробники ризикують відстати від більш гнучких конкурентів, насамперед китайських компаній.

Економіст підкреслює, що електрифікація — лише початок. Перехід на електромобілі вимагає повної перебудови ланцюгів постачання, виробничих процесів і взаємодії з клієнтами. Ключовим фактором стає здатність розробляти власне програмне забезпечення та інтегрувати рішення на основі штучного інтелекту. У новій реальності конкуренція точиться не лише за якість автомобіля, а й за якість цифрової екосистеми.

Шуларік також зазначив, що тиск має не тільки технологічний, а й політичний характер. Торговельні конфлікти, енергетичні витрати та регуляторні вимоги посилюють навантаження на європейських виробників. У результаті частина компаній може змінити структуру власності, піти на глибокі альянси або втратити автономність.

Як приклад можливої трансформації економіст навів Volvo Cars, яка після придбання китайською групою Geely зберегла ідентичність, але отримала доступ до нових технологій і капіталу. На його думку, подібний сценарій не можна виключати й для німецьких брендів, якщо вони прагнутимуть зберегти конкурентоспроможність.

Реакція в Німеччині була різкою. Президент Німецької асоціації автомобільної промисловості (VDA) Хільдегард Мюллер назвала такі прогнози абсурдними, наголосивши на запасі міцності національних концернів. Водночас вона визнала існування серйозних викликів, зокрема високих енергетичних витрат і складної регуляторної політики. Представники політичного спектра також відкинули ідею втрати стратегічної автономії провідних брендів, але погодилися з необхідністю пришвидшення технологічних реформ.

Шуларік, зі свого боку, не виключає позитивного сценарію. Він звернув увагу на спроби німецьких виробників прискорити цифрову трансформацію та вивести на ринок нові електричні моделі з розвиненою програмною складовою. Однак, на його переконання, часу для адаптації залишається обмаль. До кінця десятиліття стане зрозуміло, чи зможуть традиційні лідери автомобільної індустрії не просто вижити, а й переосмислити себе у цифрову епоху.