Дослідники з Гарвардської школи інженерії та прикладних наук імені Джона А. Полсона розробили нову концепцію під назвою «кібердовіра» (cy-trust), покликану підвищити безпеку мереж автономних автомобілів, роботів і іншої підключеної техніки. Результати роботи були опубліковані 6 квітня 2026 року в авторитетному науковому журналі Proceedings of the IEEE і безпосередньо стосуються однієї з ключових проблем сучасних кіберфізичних систем — довіри до даних у реальному часі.

Суть запропонованого підходу полягає в тому, що кожен автономний учасник мережі — чи то безпілотний автомобіль, чи робот — більше не сприймає отриману інформацію «на віру». Натомість система оцінює її достовірність за допомогою спеціального числового індикатора в діапазоні від нуля до одиниці. Це значення відображає рівень довіри до джерела, і вже на його основі машина вирішує, наскільки сильно отримані дані мають впливати на її подальші дії.

Такий підхід принципово відрізняється від традиційних методів кібербезпеки, які переважно контролюють доступ до систем, але не вирішують проблему ухвалення рішень у динамічному середовищі з багатьма незалежними агентами. У випадку автономних мереж ризики набагато серйозніші: навіть один скомпрометований учасник здатен вплинути на всю систему. Наприклад, зламаний автомобіль може передавати неправдиві дані про дорожню ситуацію, змушуючи інші машини обирати небезпечні маршрути, тоді як робот у рятувальній операції може вказати х ибні координати, створюючи «сліпі зони» під час пошуку.

Щоб мінімізувати такі ризики, дослідники пропонують використовувати власні сенсори кожного пристрою як незалежне джерело перевірки. Камери, радари, GPS і лідари дозволяють зіставляти зовнішню інформацію з реальними умовами довкола. Якщо виникають невідповідності, система знижує рівень довіри до таких даних. Додатково застосовуються алгоритми обробки сигналів, які можуть визначати, чи надходять повідомлення від різних джерел, чи їх імітує один і той самий зловмисник.

Ефективність концепції вже підтверджена експериментально. Під час тестів із групами кооперативних роботів моделювалися атаки, у межах яких окремі пристрої навмисно передавали хибну інформацію або видавали себе за кількох незалежних учасників. Система «кібердовіри» успішно ідентифікувала такі загрози, поступово знижуючи довіру до підозрілих даних і фактично ігноруючи їх. Попри наявність шкідливих впливів, мережа продовжувала стабільно функціонувати, що демонструє високу стійкість підходу.

Дослідники наголошують, що кіберфізичні системи в найближчі роки стануть повсюдними — від автономних автомобілів і роботизованої доставки до інфраструктури «розумних міст». Саме тому питання довіри до даних стає критично важливим, адже рішення, які ухвалюють машини, мають безпосередні фізичні наслідки для безпеки людей.

Концепція «кібердовіри» відкриває можливість створення більш надійних і стійких мереж, у яких автономні системи здатні самостійно оцінювати ризики та адаптуватися до потенційних загроз. Водночас дослідники підкреслюють, що самих лише технологічних рішень недостатньо — розвиток таких систем має супроводжуватися відповідними регуляторними нормами, які забезпечать довіру суспільства до нових технологій.