Перший серійний електромобіль Ferrari ще не представлений офіційно, але вже став предметом обговорення серед клієнтів марки. За даними західних ЗМІ, деякі покупці можуть розглядати майбутню модель Luce не лише як окремий автомобіль, а й як спосіб зміцнити свій статус усередині закритої екосистеми Ferrari.

За інформацією Bloomberg із посиланням на власні джерела, частина клієнтів вважає, що купівля першого електричного Ferrari може позитивно вплинути на їхні шанси отримати доступ до найбільш бажаних моделей марки у майбутньому. Йдеться насамперед про лімітовані серії та автомобілі, попит на які значно перевищує пропозицію.

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Ferrari (@ferrari)

Сама Ferrari заперечує, що покупка електромобіля буде умовою для отримання рідкісних моделей або просування у списках очікування. У компанії наголошують, що розподіл ексклюзивних автомобілів залежить від багатьох факторів і не прив’язаний до придбання конкретної моделі.

Така ситуація привернула увагу через особливості бізнес-моделі Ferrari. Італійський виробник традиційно випускає менше автомобілів, ніж потенційно може продати, зберігаючи дефіцит і високу ексклюзивність бренду. Через це доступ до окремих моделей часто отримують насамперед найвідданіші клієнти з великою історією покупок.

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Ristorante Cavallino Maranello (@ristorantecavallinomaranello)

Особливо це стосується обмежених серій на кшталт Daytona SP3 або нових флагманських моделей, які нерідко знаходять власників ще до публічного дебюту. Найважливіші клієнти марки також можуть отримати доступ до програми One-Off, у межах якої Ferrari створює унікальні автомобілі в єдиному екземплярі.

Майбутній електромобіль Luce стане одним із найважливіших проєктів в історії Ferrari, адже вперше переведе бренд у сегмент повністю електричних моделей. За попередніми даними, його ціна може перевищити 500 тисяч євро, що зробить новинку однією з найдорожчих серійних електричних машин на ринку.

Попри перехід до нових технологій, Ferrari не планує різко збільшувати виробництво. У 2024 році компанія продала рекордні 13 752 автомобілі, а стратегія контрольованих обсягів випуску залишається одним із ключових елементів підтримки ексклюзивності бренду.

Ferrari запатентувала незвичайну систему активної аеродинаміки, яка може стати наступним кроком у розвитку рухомих антикрил. Нова конструкція здатна не лише змінювати кут нахилу, а й адаптувати форму окремих частин крила залежно від умов руху.

На відміну від традиційних активних спойлерів, де зазвичай рухається один жорсткий елемент, розробка Ferrari використовує гнучку конструкцію з кількома рухомими зонами. За допомогою окремих приводів вони можуть змінювати положення незалежно одна від одної.

Завдяки цьому антикрило здатне створювати різний аеродинамічний ефект на лівій та правій стороні автомобіля. Наприклад, під час проходження повороту система може змінити розподіл притискної сили, допомагаючи стабілізувати машину та ефективніше використовувати зчеплення коліс.

На швидкісних прямих ділянках крило може переходити в інше положення, зменшуючи опір повітря. Це дозволяє знайти баланс між максимальною стабільністю в поворотах та ефективністю під час руху на високій швидкості.

Фактично Ferrari пропонує зробити антикрило не просто рухомим елементом, а частиною активної системи керування поведінкою автомобіля. Воно зможе працювати разом з іншими електронними помічниками та змінювати аеродинаміку залежно від швидкості, навантаження та дій водія.

Одним із головних викликів для такої технології залишаються матеріали. Конструкція повинна витримувати постійні зміни форми під великим навантаженням, залишаючись водночас легкою, міцною та достатньо точною у роботі.

Поки що це лише патент, тому Ferrari не підтверджує появу такої системи на серійних автомобілях. Водночас розробка демонструє, у якому напрямку можуть розвиватися майбутні спорткари бренду.

Ferrari Dino 246 GTS 1972 року з нестандартною модернізацією став одним із найцікавіших лотів американського аукціону Bring a Trailer. Зазвичай серйозне втручання в конструкцію класичних Ferrari знижує їхню колекційну цінність, але цей автомобіль став винятком: попри заміну оригінального двигуна, ставки перевищили 800 тисяч доларів.

Причина такого інтересу — не просто гучне ім’я Ferrari, а рівень виконання самого проєкту. Автомобіль пройшов масштабну реставрацію та модернізацію у британській майстерні Moto Technique, яка спеціалізується на роботі з класичними Ferrari. Роботи тривали у 2017-2018 роках і фактично перетворили Dino на сучаснішу версію самого себе.

Найсуперечливішою зміною стала відмова від заводського 2,4-літрового V6, з яким Dino увійшов в історію. Його місце зайняв атмосферний 3,6-літровий V8 Tipo 105C. Для багатьох колекціонерів така заміна могла б стати причиною втрати інтересу до автомобіля, але якість реалізації проєкту змінила ставлення потенційних покупців.

Новий двигун отримав індивідуальні дросельні заслінки, доопрацьовані головки блока циліндрів, сучасну електроніку MoTeC та спеціально налаштовану систему випуску. Потужність оцінюється приблизно у 400 к.с. — майже втричі більше, ніж у стандартного Dino 246 GTS. Двигун працює разом із п’ятиступеневою механічною коробкою передач, зберігаючи класичну задньоприводну компоновку.

Щоб автомобіль відповідав новим можливостям, модернізували й інші системи. Dino отримав алюмінієвий радіатор, регульовану підвіску з койловерами, нові стабілізатори поперечної стійкості та гальма від Ferrari 360 Modena. Тобто зміни не обмежилися збільшенням потужності — шасі також адаптували під новий характер автомобіля.

Кузов під час реставрації повністю розібрали та відновили до металу, після чого перефарбували у чорний колір. Зовнішність доповнили прозорими кришками фар, 17-дюймовими колесами та сучасними шинами Michelin Pilot Sport 4S. При цьому майстри намагалися зберегти впізнаваний силует Dino без зайвих сучасних деталей.

Салон також поєднує класичний стиль і сучасні доробки. Крісла перешили у стилі Daytona з використанням червоної та чорної шкіри, встановили нове червоне килимове покриття та залишили відкритий механізм перемикання передач — одну з найвідоміших деталей класичних Ferrari. Серед сучасних доповнень з’явилася аудіосистема з підтримкою iPod.

Після завершення проєкту автомобіль проїхав приблизно 13,7 тисячі кілометрів. Для колекційного Ferrari це незвична історія: замість збереження повної заводської автентичності власники створили машину, яка поєднує вигляд класичного Dino з динамікою значно сучаснішого спорткара.

Саме тому цей Ferrari Dino 246 GTS викликав такий інтерес. Він показує, що навіть у світі дорогих колекційних автомобілів, де оригінальність часто має вирішальне значення, якісно виконаний рестомод може отримати власну цінність.