Експерти Інституту досліджень авторинку проаналізували статистику реєстрацій напівпричепів в Україні та визначили найпопулярніші типи й марки у трьох основних сегментах: імпорті вживаних, внутрішніх перепродажах і реєстраціях нових.

Динаміка ринку напівпричепів

У жовтні 2025 року українські перевізники придбали загалом 1330 нових та вживаних напівпричепів. Це на 4,7% більше, ніж було у вересні цього року, але на 18,8% менше відносно обсягів жовтня 2024 року.

Найбільшу частку склали внутрішні перепродажі — 59,8% (795 шт.), далі — імпорт вживаних, 31% (412 шт.). Нові імпортовані напівпричепи охопили 7,7% (103 шт.), ще 1,5% (20 шт.) — техніка, виготовлена в Україні.

За окремими підсегментами динаміка торгів напівпричепами виглядає так:

• Внутрішні перепродажі: -5,1% M-M, -16,0% Y-Y
• Імпорт вживаних: +16,1% M-M, -26,6% Y-Y
• Імпорт нових: +60,9% M-M, -3,7% Y-Y
• Вироблені в Україні: +53,8% M-M, -16,7% Y-Y

Найпопулярніші напівпричепи на внутрішньому ринку

Найпопулярнішою категорією тут стали самоскиди, також попит був на бортові тентовані варіанти та цистерни.

На внутрішньому ринку вживаних напівпричепів ситуація стабільна — тут, як і в сегменті тягачів, панує «німецька трійка». Беззаперечним лідером із величезним відривом залишається Schmitz Cargobull, який обирають частіше, ніж двох його найближчих конкурентів разом узятих. За другу сходинку точиться щільна боротьба між Krone та Kogel, де різниця складає буквально одну угоду.

Проте найцікавіше відбувається за межами п’єдесталу. Тут впевнено закріпилися польські виробники Wielton та Bodex, які стають розумною альтернативою преміальним брендам, пропонуючи гідну якість за помірні гроші. Також варто відзначити присутність у ТОП-10 українського виробника ВАРЗ та турецького Oztreyler, що свідчить про поступове зміщення фокуса перевізників у бік доступніших рішень для виконання специфічних транспортних завдань, де бренд грає меншу роль, ніж функціонал.

Найпопулярніші вживані напівпричепи, привезені з-за кордону

Серед «свіжопригнаних» напівпричепів наймасовішими стали тентовані варіанти, також активно ввозили фургони-рефрижератори та самоскиди.

Тут, між імпортованими, присутність Schmitz Cargobull відчувається ще гостріше — бренд займає левову частку ринку. Krone та Kogel тут виступають скоріше в ролі наздоганяючих, задовольняючи попит тих, хто шукає конкретні моделі або дещо нижчу ціну.

Решта списку чітко вказує на специфіку імпорту: бізнес везе з-за кордону не просто «тент», а спеціалізовану техніку, яку важко знайти в гарному стані в Україні. Висока позиція Lohr натякає на активізацію ринку автовозів, а присутність брендів Magyar, Benalu, Stas та Carnehl свідчить про стабільний попит на якісні європейські цистерни та самоскиди (часто алюмінієві зерновози), які необхідні аграріям та перевізникам палива.

Найпопулярніші нові напівпричепи

У цій групі наймасовішим типом стали самоскиди. Другі за популярністю фургони-рефрижератори, третя позиція у тентованих варіантів.

Ринок нових напівпричепів демонструє найбільш патріотичні настрої. Хоча перше місце традиційно за Schmitz Cargobull, другу сходинку розділили між собою бельгійський Van Hool та український виробник Everlast. Успіх останнього підтверджує, що вітчизняні цистерни та спецтехніка здатні на рівних конкурувати із західними аналогами.

Ще один приємний сигнал — присутність у десятці українського бренду TAD, відомого своїми тралами для перевезення негабаритних вантажів. Загалом, топ нових напівпричепів виглядає як мікс перевіреної європейської класики (Krone, Kogel) та посилення позицій польських (Bodex, Wielton, Mega) і локальних виробників, що пропонують техніку, максимально адаптовану до українських реалій.

«Жовтень приніс ринку напівпричепів дуже цікаву динаміку», — коментує ситуацію експерт авторинку Станіслав Бучацький.

«Ми бачимо незначне просідання внутрішніх перепродажів (-5,1%), що на тлі суттєвого зростання імпорту (+16,1% для вживаних та +60,9% для нових) свідчить про важливий тренд: бізнес перестав просто «тусувати» стару техніку між собою. Перевізники почали активно інвестувати в оновлення парків, завозячи свіжі напівпричепи з Європи або купуючи абсолютно нові.

Окремо тішить сплеск у сегменті «Made in Ukraine» (+53,8% за місяць). Це означає, що наші виробники (як-от Everlast, ВАРЗ, TAD) виграють конкуренцію не лише ціною, а й швидкістю виконання замовлень та сервісом, що для бізнесу зараз вкрай важливо».

Європейська комісія оголосила про завершення чергового раунду грантової програми, у межах якої було виділено 600 мільйонів євро, що відповідає майже 700 мільйонам доларів, на масштабне розширення інфраструктури для електротранспорту й альтернативних видів палива в Європейському Союзі. Це фінансування охоплює 70 ретельно відібраних проєктів, які будуть реалізовані у сфері автомобільного, морського, авіаційного та внутрішнього водного транспорту. Усі роботи проводитимуться вздовж ключових маршрутів транс’європейської транспортно ї мережі TEN-T, яка є стратегічною основою для розвитку мобільності в ЄС.

Основний акцент у цій грантовій хвилі зроблено на розбудову мережі швидкісних зарядних станцій постійного струму. Передбачається встановлення понад 1 000 нових зарядних кіосків потужністю 150 кВт для легкових електромобілів, а також більше ніж 2 000 більш потужних пристроїв на 350 кВт. Окремо заплановано монтаж 586 надпотужних станцій на 1 мегават, які орієнтовані на обслуговування важких вантажних автомобілів. Загальна кількість таких зарядних точок перевищує 3 500 одиниць, що є суттєвим доповненням до понад 80 000 існуючих швидкісних зарядн их станцій у межах ЄС. Ця інфраструктура стане критично важливою для забезпечення безперешкодних поїздок територією Європи, де електромобілі вже сьогодні можуть долати багатокраїнні маршрути без значних затримок і без надмірних витрат на заряджання.

Зарядні вузли будуть встановлені у 24 країнах-членах, що входять до мережі TEN-T. Найбільший грант отримала французька компанія Voltix, яка планує розгорнути 288 МВт зарядних потужностей у 45 локаціях, орієнтованих виключно на важкі комерційні транспортні засоби. Цей проєкт стане одним із наймасштабніших у всьому ЄС, оскільки він сприятиме реальній декарбонізації вантажного транспорту, який досі залишається найскладнішою частиною енергетичного переходу.

Однак підтримка Європейської комісії не обмежується лише автомобільною галуззю. Значний акцент зроблено й на розвиток авіаційної інфраструктури. Шістнадцять аеропортів отримають фінансування на електрифікацію своїх наземних служб, що має скоротити викиди, які утворюються під час обслуговування літаків, та зменшити залежність від традиційного палива. Це стосується тягачів, технічних машин, обладнання для буксирування та інших засобів, які зазвичай працюють на дизелі.

Не залишено без уваги й перспективний напрям водневого транспорту. За рахунок європейського фінансування буде побудовано 38 сучасних водневих заправних станцій, призначених для легкових авто, вантажівок та автобусів. ЄС системно підсилює цей сегмент, оскільки він є необхідним елементом переходу до безвуглецевої мобільності, особливо там, де використання батарей залишається технічно складним або економічно необґрунтованим.

У морських портах Європейський Союз підтримує масштабні зміни, спрямовані на зменшення викидів у припортових зонах. Заплановане встановлення берегових станцій OPS, які дозволять судам підключатися до електромережі та вимикати бортові двигуни під час стоянки. Окрім того, профінансовано проєкти, що передбачають будівництво аміачних бункерувальних установок — перспективного рішення для морських суден, які в майбутньому можуть перейти на більш екологічні типи палива.

Усі ці проєкти стали частиною другого етапу конкурсу 2024-2025 років у межах Фонду інфраструктури альтернативного палива AFIF. Заявки на цей раунд приймалися до 11 червня 2025 року. З моменту свого запуску у 2021 році AFIF вже інвестував понад 2,5 мільярда доларів у розвиток інфраструктури альтернативного палива в країнах Європейського Союзу.