В Італії виявили справжній скарб — покинутий суперкар Ferrari F40 1991 року в новому стані. Легендарне авто чудово збереглося.

Купе Ferrari F40 — капсула часу, яка не виїжджала на дороги 35 років. Про знахідку розповіли на сторінці Azimut AHE в Instagram.

Суперкар Ferrari F40 виявили в місті Модена — зовсім недалеко від заводу компанії в Маранелло. Його майже не експлуатували — власник поставив авто в гараж майже одразу після купівлі в 1991 році.

Ferrari F40 повністю оригінальний та ідеально зберігся. Кузов, салон та силовий агрегат автентичні і навіть шини рідні.

Зараз ціна Ferrari F40 у гарному стані складає щонайменше 4 мільйони доларів. Це легендарна модель, яку дуже цінують колекціонери і на те є свої причини.

По-перше, суперкар Ferrari F40 доволі рідкісний — із 1987 по 1992 рік виготовили 1311 таких купе. По-друге, це лебедина пісня Енцо Феррарі — остання модель, створена під його керівництвом.

По-третє, купе Ferrari F40 — найшвидше авто свого часу. Суперкар оснащений 2,9-літровим V8 твін-турбо потужністю 478 к.с. та здатен розігнатися до 100 км/год за 4,1 с і розвинути 324 км/год.

Середні роздрібні ціни на бензин у Росії вже перевищили американські, і розрив між ними в найближчі роки лише зростатиме. Станом на початок 2026 року літр пального у США коштує майже на п’ять рублів дешевше, ніж у РФ, що вкотре підриває міф про «дешеві енергоносії» для російських споживачів.

Цінова динаміка в обох країнах розвивається у протилежних напрямах. У США ціни на пальне демонструють тенденцію до зниження слідом за світовими котируваннями на нафту. В Росії ж бензин стабільно дорожчає, випереджаючи рівень інфляції: лише в січні 2026 року середні ціни зросли на 1,2%, підвищення зафіксовано у 78 регіонах.

Прогнози на найближчі роки залишаються невтішними для російської економіки. Американське Управління енергетичної інформації очікує зниження середньорічної ціни на нафту Brent у 2026 році, тоді як російський уряд продовжує закладати у свої розрахунки нереалістичні показники. На тлі падіння експортних доходів нафтові компанії компенсують втрати внутрішнім ринком.

Додатковий тиск створює і стан державних фінансів РФ. У мінфіні вже попередили про суттєвий дефіцит бюджету через недоотримання нафтогазових доходів і авансування видатків. Намір покривати цей розрив коштами фонду національного добробуту та підвищенням податків лише підтверджує системні проблеми російської економіки й поглиблення відставання від розвинених країн.

Bosch, один із ключових індустріальних гігантів Німеччини та провідний світовий постачальник автокомпонентів, підтвердив плани скорочення 20 000 робочих місць. Це рішення стало реакцією на різке погіршення фінансових результатів і водночас символом зростаючих труднощів у німецькому промисловому секторі, який ще донедавна вважався опорою економіки країни.

У компанії прямо пов’язують кадрові рішення з поточною економічною реальністю. Генеральний директор Bosch Стефан Гартунг охарактеризував 2025 рік як «складний і в окремих випадках болючий» для бізнесу. За його словами, результати компанії відображають загальний стан ринку, де попит і маржинальність перебувають під тиском. Politico зазначає, що прибуток Bosch за підсумками року майже скоротився вдвічі, що й стало безпосереднім тлом для оголошених скорочень.

Проблеми Bosch не є ізольованими — вони вписуються у ширший спад німецької автомобільної галузі, яка десятиліттями була «хребтом» промислового виробництва країни. За дослідженням консалтингової компанії EY, лише за минулий рік у німецькому автопромі було скорочено понад 50 000 робочих місць. Це свідчить про системний характер змін, а не про тимчасові труднощі окремих гравців.

Ситуація ускладнюється поєднанням кількох факторів. Серед них — політика у сфері електромобілів, високі витрати на енергоносії та агресивна конкуренція з боку китайських виробників. Усе це підриває традиційні конкурентні переваги німецької автомобільної індустрії. На тлі послаблення постачальників ризики вже виходять за межі просто нижчих прибутків і переходять у площину довгострокової втрати конкурентоспроможності.

Паралельно погіршується і соціально-економічна картина. Офіційні дані показали, що рівень безробіття в Німеччині без сезонного коригування у січні сягнув 6,6% — це максимум за останні 12 років. Кількість безробітних перевищила три мільйони осіб. Таким чином, скорочення у промисловості вже мають відчутний вплив на ринок праці.

Автомобільний спад поступово перетворюється на політичний виклик для Берліна та ширше — для всієї Європи. Галузь, яка раніше була економічною гордістю країни, нині стикається з сумнівами щодо здатності Німеччини зберігати статус промислового локомотива. На уряд канцлера Фрідріха Мерца зростає тиск з боку працівників, профспілок і представників бізнесу з вимогою переглянути індустріальну стратегію.