В патентних матеріалах Ferrari, оприлюднених через United States Patent and Trademark Office, з’явився опис доволі незвичної силової установки, яка може стати відповіддю бренду на жорсткі екологічні вимоги без відмови від 12-циліндрових моторів.

Йдеться про гібрид послідовного типу — схему, де двигун внутрішнього згоряння не має механічного зв’язку з колесами і працює виключно як генератор електроенергії для тягових електромоторів. Для суперкарів Ferrari це новий підхід, адже нинішні моделі використовують переважно паралельні гібриди з традиційною трансмісією.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Головна особливість запропонованої конструкції — сам двигун. Формально це V12, однак фактично він складається з двох окремих рядних шестициліндрових агрегатів. Кожен із них має власний колінчастий вал і з’єднаний із окремим генератором, що виробляє електроенергію. При цьому обидві «шістки» розташовані під кутом одна до одної, утворюючи V-подібну конфігурацію при погляді зверху, а не з торця, як у класичних V-подібних двигунах.

Таке компонування дозволяє зробити агрегат компактнішим у довжину і краще вписати його в середньомоторну архітектуру. Водночас обидві частини двигуна об’єднані спільною системою змащування, єдиним випуском і централізованим блоком керування.

У патенті також описано незвичайну взаємодію між двома половинами двигуна. Вони можуть працювати як окремо, так і разом — залежно від навантаження. Наприклад, один агрегат може забезпечувати базову генерацію енергії, тоді як другий підключається при інтенсивному розгоні або високих навантаженнях.

Окрему увагу приділено вихлопній системі. Обидва двигуни з’єднані між собою спеціальним каналом із клапаном, який відкривається або закривається залежно від режиму роботи. Це дозволяє оптимізувати потоки газів і підтримувати ефективну роботу каталізатора.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Ще один важливий аспект — керування звуком і характером роботи. Електроніка може незалежно регулювати оберти двох рядних «шісток», синхронізуючи їх або зміщуючи фази.

Таким чином Ferrari намагається компенсувати головний недолік послідовних гібридів — монотонну роботу ДВЗ — і зберегти емоційний характер, притаманний суперкарам марки. Система навіть здатна імітувати перемикання передач, хоча фізично коробки передач у такій схемі немає.

Важливо, що в описі йдеться не про великі класичні мотори, а радше про компактні агрегати, здатні підтримувати заряд батареї навіть під час тривалих навантажень. Це дозволяє уникнути типової проблеми послідовних гібридів, коли при розрядженій батареї автомобіль втрачає динаміку.

Поки що ця конструкція існує лише у вигляді патенту, і немає підтверджень її серійного впровадження. Втім, сам підхід демонструє, що Ferrari шукає нестандартні технічні рішення, аби зберегти 12-циліндрові двигуни у майбутніх моделях навіть у межах електрифікації.