У США виставили на продаж один із найрідкісніших автомобілів в історії Bugatti — родстер Type 101C-X 1965 року. Це не просто ексклюзивний колекційний експонат, а автомобіль, який багато дослідників марки називають останнім справжнім Bugatti, створеним на оригінальному шасі компанії в Мольсемі ще до багаторічної перерви в історії бренду.

Його історія почалася задовго до появи готового автомобіля. Після Другої світової війни Bugatti намагалася повернутися на ринок із моделлю Type 101, побудованою на модернізованому шасі довоєнного Type 57. Проте ці спроби не мали комерційного успіху. Компанія виготовила лише сім шасі Type 101, а останнє з них із заводським номером 101506 так і залишилося без кузова.

У 1961 році це шасі придбав американський колекціонер Ерл Аллен Гендерсон. Разом із видавцем автомобільного журналу Road & Track Л. Скоттом Бейлі він вирішив створити на його основі унікальний автомобіль. До проєкту запросили відомого американського дизайнера Вірджила Екснера, який запропонував сучасне бачення Bugatti з характерними рисами класичних моделей марки. Після цього шасі доопрацювали й відправили до італійського кузовного ательє Ghia, де воно отримало ексклюзивний кузов родстера.

Під капотом зберігся оригінальний для Type 101 рядний восьмициліндровий двигун робочим об’ємом 3,3 літра з механічним нагнітачем Roots. Завдяки компресору його потужність зросла до 197 к.с. замість 133 к.с. у стандартній атмосферній версії, що робить цей автомобіль ще ціннішим з технічного погляду.

Світова прем’єра Bugatti Type 101C-X відбулася на Туринському автосалоні 1965 року. Автомобіль одразу привернув увагу незвичним поєднанням класичних елементів Bugatti та дизайнерських рішень, характерних для середини 1960-х років. Фірмова підковоподібна решітка радіатора сусідить із прямокутними фарами, розділеним лобовим склом і витонченою задньою частиною кузова. Саме таким Екснер бачив можливе майбутнє легендарної французької марки.

Попри інтерес публіки, цей автомобіль так і залишився єдиним у своєму роді. Після виставки він опинився у приватній колекції генерала Вільяма Лайона, де перебував понад сорок років. Згодом родстер придбав відомий американський колекціонер Джон Оттіс, який провів дбайливу реставрацію, максимально зберігши автентичність автомобіля.

Сьогодні Bugatti Type 101C-X знову шукає нового власника. Американська компанія Hyman Ltd. виставила його на продаж, однак вартість не розкриває. З огляду на виняткову історію, унікальність конструкції та статус одного з найважливіших післявоєнних автомобілів Bugatti, експерти очікують, що ціна родстера становитиме кілька мільйонів доларів США.

Китайська компанія Weichai Power повідомила про важливий етап у розвитку водневих двигунів внутрішнього згоряння. Її новий силовий агрегат WP15 успішно пройшов сертифікацію за екологічним стандартом China VI для комерційного транспорту. За словами виробника, це перший у світі важкий водневий двигун внутрішнього згоряння, який отримав таке схвалення.

WP15 створений для великовантажної техніки та має робочий об’єм 14,6 літра. Двигун розвиває 600 к.с. і 2800 Нм крутного моменту, а під час випробувань продемонстрував максимальний термічний ККД 46,8%. У Weichai зазначають, що це один із найкращих показників серед сучасних водневих двигунів такого типу, який наближається до рівня найефективніших дизельних силових агрегатів.

Сертифікаційні випробування проходили в Китайському автомобільному дослідницькому центрі (CATARC). Фахівці перевірили роботу двигуна в різних режимах — від холодного запуску й холостого ходу до максимальної потужності та різких змін навантаження. За результатами тестів силова установка підтвердила відповідність вимогам екологічного стандарту China VI та стабільність роботи в усьому робочому діапазоні.

Однією з головних особливостей WP15 стала система безпосереднього впорскування водню в циліндри. На відміну від двигунів, де паливо подається через впускний тракт, таке рішення дає змогу точніше контролювати процес згоряння, зменшити ризик передчасного займання та зворотного поширення полум’я — проблем, які тривалий час залишалися одними з головних викликів для водневих двигунів.

Завдяки цьому двигун здатний працювати на збіднених паливних сумішах, що підвищує ефективність використання водню та сприяє зменшенню втрат енергії. Ще однією перевагою розробники називають високий рівень уніфікації з дизельними двигунами. За даними Weichai, понад 90% компонентів WP15 мають спільну конструкцію з традиційними силовими агрегатами компанії, що спрощує інтеграцію нового двигуна у вже існуючу техніку та потенційно здешевлює його виробництво.

На відміну від водневих паливних елементів, яким потрібен водень дуже високого ступеня очищення, WP15 може працювати на паливі різної чистоти. На думку виробника, це спростить розвиток водневої інфраструктури та зробить експлуатацію такого транспорту менш залежною від якості палива.

Weichai розглядає новий двигун насамперед для магістральних вантажівок, кар’єрної та будівельної техніки, портових тягачів, металургійного транспорту, а також великих стаціонарних генераторних установок. Наступним кроком компанія називає підготовку WP15 до серійного виробництва та участь у китайських програмах розвитку водневої енергетики.

Водночас WP15 не варто плутати з автомобілями на водневих паливних елементах. У цьому випадку водень використовується як паливо для двигуна внутрішнього згоряння, тоді як у паливних елементах він бере участь в електрохімічній реакції, що виробляє електроенергію для живлення електродвигуна. Таким чином Weichai робить ставку на альтернативний шлях розвитку водневого транспорту, який дозволяє використовувати добре знайому архітектуру двигуна внутрішнього згоряння, адаптувавши її до нового виду палива.

Концерн Stellantis офіційно розпочав просувати китайський бренд Leapmotor на території Північної Америки. Проте цей запуск омине США, оскільки першим ринком для компанії стала Мексика, де вже надійшов у продаж позашляховик B10.

Протягом року модель адаптували до жорстких місцевих умов: інженери налаштовували автомобіль для стабільної роботи на високогірних дорогах, в умовах пустельної спеки та тропічної вологості, а також успішно завершили всі процедури сертифікації. Стартова вартість новинки у мексиканських автосалонах становить 575 000 мексиканських доларів (приблизно 33 000 доларів США), пише Carscoops.

Специфіка силової установки: технологія збільшеного запасу ходу

На відміну від європейського ринку, де модель B10 пропонується у повністю електричному виконанні, для Мексики обрали виключно модифікацію із подовжувачем запасу ходу (EREV). Особливістю цього силового агрегату є те, що 1,5-літровий бензиновий двигун внутрішнього згоряння ніколи не приводить колеса в рух безпосередньо. Він виконує роль генератора для підзарядки акумуляторної батареї ємністю 18,8 кВт-год.

Батарея живить головний електродвигун потужністю 160 кВт (215 к.с.). За даними виробника Leapmotor, таке технічне рішення забезпечує надзвичайну ефективність: комбінований запас ходу автомобіля між зупинками для заправки та підзарядки сягає майже 990 кілометрів. Надалі компанія планує розширити лінійку B10 на місцевому ринку іншими модифікаціями.

Інтеграція в дилерську мережу Stellantis

Масштабне розгортання продажів китайського бренду стало можливим завдяки стратегічному партнерству з концерном Stellantis, який володіє приблизно 20% акцій Leapmotor і повністю контролює міжнародне спільне підприємство, створене для реалізації автомобілів за межами Китаю. Замість створення інфраструктури з нуля, новий бренд інтегрували в уже наявні комерційні потужності партнера.

Продажі здійснюватимуться через чинні дилерські центри концерну, які налічують понад 40 торгових точок по всій Мексиці. Питання гарантійного, сервісного обслуговування та постачання сертифікованих запчастин також вирішено максимально ефективно — за це відповідатиме розгалужена загальнонаціональна мережа бренду Mopar.