Британський інженер Грем Сайкс встановив один із найнезвичніших швидкісних результатів у світі мототехніки, розігнавши експериментальний паровий мотоцикл Force of Nature до показників, які зазвичай асоціюються з реактивними апаратами. Заїзди відбулися в межах фестивалю швидкості на трасі Santa Pod у Великій Британії, де машина продемонструвала вражаючу динаміку на коротких дистанціях.

Мотоцикл подолав класичну дрегову дистанцію у чверть милі за 5,5 секунди, розвинувши швидкість понад 310 км/год. На ще коротшому відрізку в одну восьму милі показники виявилися ще більш екстремальними — розгін до приблизно 338 км/год зайняв трохи більше трьох секунд. Це дозволило Force of Nature вийти на друге місце серед найшвидших мотоциклів у світі, поступившись лише спеціалізованим ракетним апаратам і випередивши навіть топові бензинові дрегбайки.

Ключова особливість цього проєкту — принцип роботи, який кардинально відрізняється від традиційних двигунів внутрішнього згоряння. Система використовує парову реактивну тягу: вода попередньо нагрівається до температури близько 250-260°C у спеціальному резервуарі об’ємом приблизно 120 літрів під тиском до 40-50 бар. Після цього вона подається через форсунки, де миттєво перетворюється на пару, розширюючись у понад 1600 разів і викидаючись зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку. Саме цей процес і створює потужний імпульс, який розганяє мо тоцикл.

Нагрівання здійснюється окремим блоком, який команда називає «Mothership». У ньому використовується паливо на кшталт гасу або гідрогенізованої рослинної олії, яке спалюється в системі труб із турбулізаторами для досягнення необхідних температур. Після підготовки резервуар від’єднується, і мотоцикл виїжджає на старт, де пілот активує систему одним натисканням кнопки на кермі. У цей момент відкриваються клапани, і вся енергія вивільняється практично миттєво.

Проєкт створювався протягом приблизно шести років у приватній майстерні в Північному Йоркширі. Поточна версія є вже п’ятою ітерацією конструкції. Попри збільшення маси, мотоцикл отримав довшу базу, змінену посадку райдера та вдосконалений резервуар, що дозволяє витримувати перевантаження на рівні близько 6g. Для стабільності роботи також були модернізовані клапани з азотним приводом і перероблена система подачі пари.

Втім, така технологія має й очевидні обмеження. Система працює фактично у двох режимах — повністю увімкнено або вимкнено, без можливості плавного регулювання тяги. До того ж витрата води сягає близько 40 літрів на секунду, що робить подібний мотоцикл придатним лише для коротких заїздів. Сам Сайкс визнає, що зробити таку машину повністю безпечною неможливо, і всі зусилля спрямовані лише на мінімізацію ризиків.

Незважаючи на це, команда не планує зупинятися. Наступна мета — подолати одну восьму милі менш ніж за дві секунди і проїхати чверть милі швидше ніж за п’ять секунд. Якщо ці цілі будуть досягнуті, Force of Nature може остаточно закріпитися серед найекстремальніших двоколісних машин, коли-небудь створених людиною.

У Литві сервіс мікромобільності Bolt змушений переглянути підхід до безпеки користувачів електросамокатів після хвилі крадіжок. За півтора місяця компанія втратила понад 2500 шоломів…

Збитки за шість тижнів нинішнього сезону вже сягнули десятків тисяч євро. За чинною технологією, цей атрибут безпеки закріплювали на самокатах, оскільки в Литві дуже суворі вимоги законодавства щодо використання електросамокатів та забезпечення заходів безпеки.

Однак, як пише «Delfi Литва» та інші джерела, шоломи почали масово зникали попри вимоги законодавства щодо їх використання. Вжиті заходи не дали очікуваного ефекту, попит на сервіс цього року впав приблизно на третину.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Сезон розпочато з… втрат

Перші самокати з шоломами прибули до Вільнюса та Клайпеди 2 березня, а через тиждень перші з’явилися в Каунасі. Пізніше, упродовж березня, сезон розпочався в інших литовських містах.

Окрім згаданих вище трьох найбільших міст Литви, Bolt розпочав сезон ще в семи містах — Шяуляй, Паневежис, Маріямполе, Алітус, Кедайняй, Йонава та Тракай.

«За нашими підрахунками, протягом перших трьох тижнів сезону у Вільнюсі, Клайпеді та Каунасі зникло близько 70% шоломів — це близько 1,5 тисячі шоломів. Також деякі замки були пошкоджені, деякі шоломи були зламані», — сказав Бенас Юрловас, керівник служби спільного використання мікромобільності Bolt.

Компанія вже подала заяву до поліції щодо викрадених шоломів.

Як надалі сервіс планує розвиватися

У відповідь на цю ситуацію Bolt запустив альтернативний формат: користувачі зможуть безкоштовно орендувати шоломи окремо. Для цього потрібно зайти у будь-який фірмовий пункт прокату, що діють у містах, і взяти в користування безплатно.

На думку менеджерів компанії, такий підхід має зменшити втрати та водночас зробити використання шоломів зручнішим.

«Ми прагнули належним чином впровадити вимоги закону та створити максимально зручні умови для дотримання правил користувачами, але досвід останніх тижнів показав, що суворі вимоги не обов’язково призводять до кращих результатів — навпаки, вони можуть зменшити використання сервісу та не завжди забезпечують більшу безпеку», — каже керівник сервісу спільного використання мікромобільності Bolt Бен Джурлов.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Чому користувачі ігнорують шоломи

Згідно з опитуванням користувачів, проведеним Bolt, основною причиною відмови від користування шоломом є гігієна — кожна друга людина, яка користувалася самокатом цього року, каже, що не носила шолом, бо вважає його негігієнічним.

Статистика опитування:

• 50% користувачів не хочуть користуватися спільними шоломами;
• 68% віддали б перевагу власному;
• 54% заявили, що частіше використовували б шолом, якби мали персональний.

Що ще зроблено задля безпеки

Bolt не відмовляється повністю від шоломів на самокатах, але визнає потребу в гнучкіших рішеннях.

Паралельно компанія продовжує обмежувати швидкість (до 20 км/год, а в окремих зонах — до 12 км/год) і аналізує поведінку користувачів, щоб підвищити безпеку.

У компанії підкреслюють: безпечна їзда — це спільна відповідальність сервісу та користувачів, і новий підхід має знайти баланс між правилами, комфортом і реальними звичками людей.

Компанія Horse Powertrain, створена спільно Renault Group та Geely, представила на автосалоні в Пекіні новий силовий агрегат, який може стати ключовим елементом наступного етапу розвитку гібридних технологій. Йдеться про 3,0-літровий V6 під індексом W30 — перший двигун такого типу для цього альянсу та водночас один із найцікавіших проєктів європейської інженерії останніх років.

Новий агрегат із самого початку розроблявся як «гібрид-орієнтований», а не як класичний двигун внутрішнього згоряння, адаптований під електрифікацію. Це принципова різниця. W30 може працювати у складі звичайних гібридів, підключуваних гібридів, а також у системах типу E-REV, де двигун виконує роль генератора для живлення батареї, яка вже передає енергію електромоторам. Таким чином, один і той самий силовий блок здатен покривати одразу кілька архітектур, що особливо важливо для глобальних платформ.

Конструктивно це V-подібний шестициліндровий мотор із кутом розвалу 90 градусів. Його габарити становлять приблизно 460 x 690 x 650 мм, а маса — лише близько 160 кг, що робить його одним із найлегших V6 у своєму класі. Інженери досягли цього завдяки компактному компонуванню та інтеграції турбонагнітачів безпосередньо в головки циліндрів, що також позитивно впливає на ефективність і теплові характеристики.

Потужнісні показники вражають навіть на фоні сучасних високопродуктивних гібридів. У різних конфігураціях двигун розвиває від 350 до 400 кВт, що відповідає приблизно 470-536 к.с., а крутний момент знаходиться в межах 600-700 Нм. Максимальні оберти сягають 8000 об/хв, що додає цьому агрегату характеру, ближчого до спортивних моторів, ніж до утилітарних гібридних рішень.

Окрему роль у цій системі відіграє нова трансмісія 4LDHT. Вона побудована за схемою P1 + P3 і поєднує два електромотори: один інтегрований із колінвалом і відповідає за підтримку двигуна та заряд батареї, інший — із вихідним валом і безпосередньо бере участь у приводі коліс. Така конфігурація дозволяє працювати як у послідовному, так і в паралельному режимі, а також реалізувати повний привод. Уся система базується на 800-вольтовій архітектурі, що відкриває можливості для високоефективних PHEV та E-REV рішень. Маса трансмісії становить близько 19 9 кг разом із робочими рідинами.

Важливо, що W30 розрахований на встановлення як у поздовжньому, так і в поперечному положенні, що значно розширює спектр моделей — від спортивних автомобілів до великих кросоверів і седанів. Це підкреслює головну ідею проєкту: створити універсальний, але водночас високопродуктивний силовий агрегат для різних сегментів.

Поява цього двигуна також має символічне значення. У певному сенсі W30 можна розглядати як сучасного наступника класичних V6, які свого часу визначали характер моделей альянсу Renault-Nissan — від масових автомобілів до спортивних купе. Тепер ця ідея повертається, але вже в новому контексті — з фокусом на електрифікацію, ефективність і відповідність жорстким екологічним нормам.

Очікується, що перші серійні автомобілі з цим двигуном з’являться ближче до 2028 року. Саме тоді стане зрозуміло, які бренди і моделі отримають цей агрегат.