У Тернопільській області тимчасово заборонять рух транспорту на ділянці дороги державного значення Н-02 /М-06/ — Кременець — Біла Церква — Ржищів — Канів — Софіївка.

Обмеження запроваджують 31 березня 2026 року з 18:00 на км 45+402 — на відрізку від Кременця у напрямку Почаєва.

Причина — аварійно-відновлювальні роботи на мосту, який за результатами обстеження у 2025 році визнано аварійним (5-й експлуатаційний стан). Максимально допустиме навантаження на споруду становить лише 3,5 тонни, що створює загрозу для учасників дорожнього руху.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Роботи триватимуть до 1 липня 2026 року. За цей час планується виконати комплекс заходів для відновлення безпечного проїзду.

Зазначається, що міст був збудований ще у 1947 році, а востаннє ремонтувався у 1977-му.

Водіїв закликають враховувати обмеження при плануванні маршрутів та дотримуватися вимог тимчасових дорожніх знаків.

Катастрофічний стан доріг, навіть міжнародного рівня, в Україні після суворої зими вимагає навіть не поточного, а капітального ремонту, на що в бюджеті зараз просто не вистачає коштів.

Тому в майбутньому поява платних доріг у країні — це тільки питання часу, заявив в інтерв’ю Texty.org.ua голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин.

Наразі на ремонт доріг передбачено лише 4,6 млрд грн, хоча раніше на це виділяли десятки мільярдів гривень. Наприклад, у 2018 році на будівництво та відновлення доріг було передбачено близько 33 млрд грн, а у 2019-му ця сума зросла до приблизно 53-56 млрд грн.

З урахуванням подорожчання бітуму, тонна якого зараз коштує до 41 тис. грн за тонну, що вчетверо більше, ніж у 2018-му, і стану доріг сьогодні Україні знадобилося б щонайменше 100 млрд грн. Це майже у 20 разів більше за те, що передбачено урядом.

Експерт підкреслює, що ключовою проблемою галузі є системне фінансування. До війни гроші надходили з Дорожнього фонду:

«Для водіїв це проста логіка: вони платять акцизний податок на пальне, і частина цих коштів спрямовується на будівництво та ремонт доріг. Це дає змогу планувати ремонти. А коли планового фінансування немає, дороги руйнуються швидше. Тоді замість поточного ремонту доводиться робити капітальний, набагато дорожчий».

При цьому Дорожній фонд нікуди не подівся, він існує, але практично всі кошти йдуть до держбюджету.

«Якби фонд працював за призначенням, цього року він міг би скласти щонайменше 170 млрд грн. Цієї суми було б достатньо для системного будівництва нових доріг і проведення капітальних ремонтів», — пояснив Сухомлин.

Наразі ж, наголошує він, ключовим є фінансування оборони:

«Минулого року уряд не раз спрямовував додаткові кошти на прифронтову та медичну логістику. Це окремий і критично важливий напрям».

Водночас Сухомлин упевнений, що навіть за таких умов потрібно поступово повертатися до моделі Дорожнього фонду, оскільки він виконує ще одну важливу функцію — підготовку до післявоєнного відновлення.

«Після завершення війни обсяги робіт у дорожній інфраструктурі будуть колосальними. У мене великі сумніви, що міжнародне фінансування буде достатнім, щоб закрити всі потреби. Оскільки війна змінила економіку, демографію та логістику, частину доріг доведеться перебудовувати в першу категорію (додавати смуги руху, будувати розділові смуги та збільшувати пропускну здатність)», — сказав він.

Щоб отримати гроші на ці роботи, потрібні нові фінансові моделі, зокрема впровадження платних доріг (tolling).

Також ще одним джерелом коштів можуть стати концесійні проєкти, коли міжнародні інвестори будують інфраструктуру, а держава повертає кошти за рахунок експлуатації.