У ці дні своє 100-річчя відзначає уславлений Bugatti Type 35. Це найуспішніший гоночний автомобіль усіх часів та народів. Про знаменитий спорткар розповіли на офіційному сайті Bugatti.

Історія Bugatti Type 35 почалася в першій половині 1920-х років. У автоперегонах Гран-прі ввели нові правила — допускалися боліди масою мінімум 650 кг із двигунами об’ємом 2 літри.

Саме під нові правила і створювали болід Bugatti Type 35. Етторе Бугатті любив повторювати: «Вага — наш ворог». Саме цей принцип і ліг у основу створення авто.

Обтічний кузов зі звуженою (як у човна) задньою частиною виготовили з алюмінію. Уперше у світі встановили легкі литі диски. Маса склала 750 кг.

Bugatti Type 35 оснастили 2,0-літровою рядною вісімкою з верхнім розподільчим валом та трьома клапанами на циліндр. Вона розвивала 90 к. с. і легкому авто вистачало цього, аби розвивати 177 км/год.

Гоночний дебют Bugatti 35 відбувся на Гран-прі Ліона 3 серпня 1924 року. Перші змагання французька команда не виграла, але випробувала авто і зрозуміла, як потрібно його доопрацювати. До речі, один з учасників тих перегонів зберігся до наших днів.

Проте вже у наступному році почалася переможна хода Bugatti Type 35. Блакитні боліди тріумфували в престижних перегонах Targa Florio на Сицилії та Гран-прі Рима. Лише за перші дев’ять місяців вони виграли 412 змагань.

Утім, в Bugatti не спочивали на лаври, а продовжували працювати над авто. Уже в 1925 році з’явився спрощений 81-сильний варіант Bugatti Type 35A, який був пристосований для щоденного використання. За ним послідували Bugatti Type 37 та 39 з 1,5-літровими моторами на 60-90 сил.

Через рік з’явилися потужніші версії з механічним компресором — 2,0-літрова 130-сильна Bugatti Type 35C та 2,3-літрова 140-сильна Type 35B, яка могла розвинути 209 км/год.

Саме компресорні варіанти виявилися найуспішнішими. Bugatti Type 35 ще чотири рази поспіль виграли перегони Targa Florio та двічі тріумфували в Гран-прі Монако. До того ж, французькі боліди по кілька разів перемагали в Гран-прі Італії, Німеччини та Франції. За кермом Bugatti 35 виступали такі аси, як Таціо Нуволарі П’єр Вейрон і Луї Широн (саме на честь них названо сучасні Bugatti) та одна з перших автогонщиць Елішка Юнкова.

До речі, Bugatti Type 35 свого часу їздили і на території України. Ці боліди брали участь у вуличному Гран-прі Львова і в 1930 році саме на такому авто граф Мауріцій Станіслав Потоцький посів там друге місце.

Гоночна кар’єра Bugatti Type 35 завершилася на початку 1930-х, коли з’явився болід нового покоління Type 51. Загалом за менш ніж 10 років французький спорткар виграв 2500 різних змагань, що є абсолютним рекордом для однієї моделі.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений BUGATTI Newsroom (@bugatti_newsroom)

Усього виготовили 330 Bugatti Type 35 та 290 Type 37. Зараз вони дуже цінуються колекціонерами і середня ціна таких болідів становить 1,7 мільйона доларів. Утім, чимало компаній виготовляють дешевші сучасні клони знаменитого авто, а самі Bugatti створили зменшений електричний клон Type 35.

У США на аукціон RM Sotheby’s виставили гоночний болід Bugatti 1935 року. Це не справжнє авто, а копія і, незважаючи на це, за нього планують отримати від 280 000 до 390 000 доларів — як за суперкар Ferrari F8 Tributo. Про машину розповіли на сайті аукціону дому.

Автомобіль є клоном Bugatti Type 59/50B — знаменитої гоночної моделі 30-х, яка здобула перемогу в гірських перегонах у Швейцарії та стала другою на Кубку Вандербільдта в США.

Оригінальних Bugatti Type 59/50B виготовили лише кілька одиниць. Вони зберігаються в приватних колекціях і коштують мільйони доларів.

Копія Bugatti Type 59/50B створена у США на початку 80-х років. Зовні вона в точності повторює оригінал, а в її конструкції використані оригінальні деталі від Bugatti Type 57 — рама, силовий агрегат, гальма.

Спорктар Bugatti Type 59/50B був оснащений 4,7-літровою рядною вісімкою з компресором потужністю 400 к.с. Оскільки такий двигун зараз знайти нереально, то встановили 3,2-літрову 160-сильну вісімку від Bugatti Type 57 та 4-ступінчасту механічну КПП. Легкому (750 кг) авто її цілком вистачає.

Хоча спорткар Bugatti і не справжній, він неодноразово брав участь у різноманітних ретрошоу та перегонах старовинних машин.

Поціновувачі старовинних машин і багаті колекціонери можуть святкувати, адже в продажу з’явився автомобіль-переможець фестивалю Pebble Beach — престижного заходу, що проводиться в Каліфорнії й визначає найбільш елегантні та красиві автівки, демонструючи чудернацькі дизайни з усіх епох.

Перевагою цього екземпляра є те, що його не потрібно реставрувати — машина перебуває у хорошому стані й не вимагає жодного ремонту.

Цей вражаючий Bugatti Type 57SC Atalante 1937 року випуску переміг у своєму класі на конкурсі елегантності в Pebble Beach минулого року, а наступного місяця під час автомобільного тижня в Монтереї він буде виставлений на аукціон Gooding&Company.

Компанія Bugatti виготовила лише 42 моделі Type 57S між осінню 1936 та весною 1938 року, і лише 17 з цих шасі отримали кузов Atalante, розроблений Жаном Бугатті та виготовлений у Мольсхаймі. Назва Atalante походить від імені героїні аркадської грецької міфології Аталанти, мисливиці, яка була прирівняна до Артеміди.

Цей конкретний Atalante з номером шасі 57573 є одним із останніх побудованих — його було завершено у вересні 1937 року. Після завершення будівництва його виставили на виставці Salon de l’Automobile в Парижі та автосалоні Earls Court Motor Show в Лондоні, одразу після чого продали К. Яну Крейгу, колекціонеру машин Bugatti, який був спадкоємцем багатої ірландської родини.

Крейг перефарбував Atalante в чорно-білу гаму, яку він використовував на інших своїх гоночних автомобілях, серед яких були Type 51, Type 54 і Type 59. Разом зі своєю дружиною Марсель Муді Крейг регулярно їздив на Atalante між Великою Британією та швейцарським Сент-Моріцом, і навіть брав участь у швидкісних перегонах Льюїса 1939 року.

Потім він продав автомобіль Девіду Л. Гріффіт-Хьюзу, ще одному британському ентузіасту Bugatti, який перефарбував його в два відтінки сірого й модернізував до специфікації 57SC, встановивши нагнітач Roots, який спочатку встановлювався на Bugatti Atlantic лорда Ротшильда, збільшивши потужність рядного восьмициліндрового двигуна до 200 кінських сил.

Через іще кілька власників Atalante потрапив до США у власність Чарльза Глора з Чикаго, який відправив автомобіль назад до Bugatti для повної реставрації. У 1963 році його купив колекціонер автомобілів Войта Машек, який через два роки продав його доктору Пітеру Вільямсону, президенту Американського клубу Bugatti. Наприкінці 1990-х років Atalante знову відреставрували, а в 2006 році продали британському колекціонеру, який перефарбував його в чорно-білий колір на честь першого власника.

Потім, у 2013 році Atalante купив приватний колекціонер із Каліфорнії, який відправив автомобіль до Sargent Metal Works у Вермонті для «виняткової реставрації, що не шкодує коштів», яка «охопила всі косметичні та механічні аспекти», щоб повернути автомобіль до його оригінальних характеристик 1937 року, але з модернізованим нагнітачем, що залишився неушкодженим. Відреставрований автомобіль дебютував на конкурсі Pebble Beach Concours, де випередив два інших Type 57S за звання першого в класі.

Все ще у свіжовідреставрованому стані, з ідентичними номерами шасі, кузовом і двигуном, це, ймовірно, один з найкращих екземплярів Type 57 у всьому світі. Він розкішний, з темно-синім лакофарбовим покриттям, добре підкресленим хромованим оздобленням і чудовим коричневим інтер’єром. Автомобіль має занижені шасі «surbaisse», задня вісь яких проходила через раму, а не під нею, пропонуючи особливі пропорції, нижчий капот і коротшу колісну базу.

Аукціон Gooding’s вперше виставляє цей Atalante на публічні торги, і компанія оцінила його від 9 000 000 до 11 000 000 доларів. Два роки тому схожий автомобіль продали за 10 мільйонів, тож нічого дивного, якщо цей піде значно дорожче.