Записи с меткой ‘новости’

Cadillac представив концептуальний суперкар V-ONE. Концепти автомобілів майбутнього

Компанія Cadillac перетворила свій гоночний прототип V-Series.R на трековий автомобіль, яким можна керувати без постійної підтримки команди механіків. Так з’явився концепт V-ONE — одномісна машина з карбоновим шасі боліда, атмосферним V8 і гібридною системою сумарною потужністю близько 830 к.с.

V-ONE не просто наслідує гоночний прототип зовні. Він отримав такий самий карбоновий монокок виробництва італійської компанії Dallara, а кузовні панелі виготовляють у тих самих формах, що й деталі V-Series.R. Фактично перед нами близький родич автомобіля, який бере участь у перегонах на витривалість, але пристосований до приватних заїздів на треку.

У Cadillac хотіли зберегти відчуття справжнього боліда, водночас зробивши його зрозумілішим для водія, який не має за спиною повноцінної гоночної команди. Адже для запуску й налаштування двигуна V-Series.R потрібна група фахівців. У V-ONE роботу силової установки та гібридної системи спростили, щоб власник міг користуватися автомобілем значно самостійніше.

Основою силової установки залишився 5,5-літровий атмосферний V8 від V-Series.R. Кожен такий двигун вручну складають у Понтіаку, штат Мічиган, а сам процес займає близько 160 годин.

 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Cadillac (@cadillac)

На гоночному прототипі сумарну потужність обмежує технічний регламент. Концепт не мусить дотримуватися цих правил, тому електрична частина тут працює переважно як короткочасний підсилювач. Після натискання кнопки водій отримує додаткові 134 к.с., а загальна віддача системи сягає приблизно 830 к.с.

Попри вищу потужність, V-ONE не намагається перевершити гоночний прототип. Гібридну систему дещо спростили, а аеродинамічний пакет поєднує рішення з кількох версій V-Series.R. Мета інженерів — наблизити час проходження кола до показника боліда з відставанням не більш ніж на 10%.

Зовні V-ONE зберіг функціональні пропорції гоночної машини, проте отримав ретельніше опрацьовані поверхні. Кожну деталь кузова дизайнери доводили вручну, приділяючи увагу переходам між панелями, відблискам і загальній цілісності форми.

На відміну від гоночних автомобілів, які зазвичай обклеюють вініловою плівкою, кузов концепту пофарбували вручну. Сріблястий передок поступово переходить у темно-синій відтінок Caspia на кормі. Такий градієнт нагадує про зміну дня і ночі під час тривалих перегонів на витривалість.

 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Cadillac (@cadillac)

Разом із V-ONE дебютував новий логотип спортивного сімейства Cadillac V-Series. Концепт також отримав колеса нового дизайну, окремі риси яких згодом мають з’явитися на серійних моделях марки.

Кокпіт залишився підкреслено гоночним, але став просторішим і зручнішим. Замість тісного крісла прототипу встановили сидіння у стилі автомобілів категорії GT3, яке забезпечує водієві кращу оглядовість. Сині акценти в салоні перегукуються із забарвленням кузова.

Над кермом команда працювала особливо довго, створивши близько 36 варіантів. Значну частину кнопок і перемикачів перенесли з V-Series.R, щоб зберегти зв’язок із гоночним автомобілем, але водночас зробити керування зрозумілішим.

За рівнем захисту V-ONE не поступається своєму спортивному родичу. Автомобіль використовує сертифіковану FIA капсулу безпеки від V-Series.R, а під час розробки застосовували ті самі вимоги та методи перевірки, що й для гоночної машини.

Cadillac V-ONE поки залишається концептом і не пропонується до продажу. Однак це не дизайнерський макет, а повноцінний трековий автомобіль, побудований на справжній гоночній техніці. Він показує, який вигляд міг би мати клієнтський Cadillac для трек-днів: майже такий самий швидкий і безкомпромісний, як V-Series.R, але без необхідності щоразу привозити до траси команду інженерів.

 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Cadillac (@cadillac)

Ford переобладнує завод у Луїсвіллі під виробництво електропікапа Fathom. Електромобілі та електрокари

Щоб випустити електропікап приблизно за 30 тисяч доларів, Ford недостатньо було створити дешевшу платформу. Компанія вирішила перебудувати й сам процес виробництва: замість однієї довгої складальної лінії майбутній Fathom збиратимуть із трьох великих частин, над якими можна працювати одночасно.

Для цього Ford повністю переобладнує завод у Луїсвіллі, штат Кентуккі. Підприємство працює понад 70 років і донедавна випускало бензинові Ford Escape та Lincoln Corsair. Їхнє виробництво завершили наприкінці 2025 року, а вже до лютого 2026-го з цехів прибрали практично все старе обладнання.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Масштаб демонтажу виявився значним: із території вивезли 25 тисяч тонн металу, для чого знадобилося понад 2600 вантажівок. Після цього будівельники залили близько 21,4 тисячі квадратних метрів нової бетонної підлоги та використали майже 1125 км зварювального дроту для посилення підвісних конструкцій у цеху остаточного складання.

Ford вкладає безпосередньо в нову виробничу систему 2 мільярди доларів, а загальний обсяг інвестицій у підприємство має сягнути 5 мільярдів. Модернізація ще триває: складання прототипів Fathom із деталей, придатних для серійного виробництва, планують розпочати в першому кварталі 2027 року. Товарні автомобілі стануть на конвеєр пізніше того ж року.

Головною особливістю заводу стане система Universal EV Production System. Традиційна складальна лінія працює послідовно: кузов рухається конвеєром, а працівники та роботи поступово встановлюють на нього всі компоненти. У Луїсвіллі цей ланцюг розділять на три паралельні гілки, які Ford називає «складальним деревом».

Передню та задню частини автомобіля виготовлятимуть окремо на основі великих суцільнолитих елементів. Третім модулем стане структурна тягова батарея, яка одночасно виконуватиме роль підлоги. На ній ще до остаточного складання встановлюватимуть сидіння, центральну консоль, килимове покриття та інші деталі салону. Після завершення основних операцій три великі секції з’єднають болтами та клеєм.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Такий підхід має не лише прискорити виробництво, а й полегшити роботу людей. Наприклад, сидіння можна закріпити на відкритій нижній секції, не протискуючи їх через дверні отвори готового кузова. Передню панель працівники монтуватимуть стоячи перед відповідною частиною автомобіля, а не нахиляючись усередину салону.

За підрахунками Ford, потреба тягнутися через переднє крило під час складання скоротиться на 84%. У працівників також буде більше простору навколо кожного модуля, тому на одній ділянці зможе одночасно працювати більше людей. Персонал уже проходить підготовку до нового процесу в центрі розробки перспективних моделей в Аллен-Парку, штат Мічиган.

Ще одним джерелом економії стала електропроводка. У Fathom вона буде приблизно на 1,2 км коротшою та на 10 кг легшою, ніж у Mustang Mach-E. Це зменшить кількість матеріалів, спростить монтаж і допоможе скоротити загальний час складання на 15%.

Новий процес змінить і роботу з програмним забезпеченням. Раніше автомобіль спочатку збирали повністю, а вже наприкінці завантажували та перевіряли програми. Якщо система виявляла помилку, її усунення могло затримати кожну машину приблизно на десять хвилин.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Тепер програмне забезпечення встановлюватимуть і тестуватимуть на окремих електронних модулях ще до їхнього монтажу в автомобіль. Для цього кількість точок бездротового доступу на заводі збільшили з 385 до понад тисячі. Потужна внутрішня мережа дозволить перевіряти блоки безпосередньо під час складання й виявляти несправності раніше.

Загальна довжина конвеєрів у цеху остаточного складання становитиме близько п’яти кілометрів. Від ефективності всієї цієї системи залежить, чи зможе Ford справді налагодити масовий випуск доступного електропікапа. Першою перевіркою стане Fathom: прототипи з’являться на заводі на початку 2027 року, а постачання серійних машин мають розпочатися наприкінці року.

Jaguar і Land Rover можуть почати виробництво автомобілів у США. Новини світового авторинку

Американський ринок може стати для Jaguar Land Rover значно важливішим — настільки, що компанія вперше розглядає виробництво автомобілів у США. Збудувати власний завод JLR не може через порівняно невеликі обсяги, тому виходом має стати співпраця зі Stellantis і використання її виробничих потужностей.

Головною причиною такого кроку стали американські мита. Автомобілі JLR британського виробництва під час ввезення до США обкладаються 10-відсотковим митом, а моделі, зібрані в країнах Європейського Союзу, — 15-відсотковим. До другої категорії належить, зокрема, Land Rover Defender, який випускають у Словаччині.

Локальне виробництво дозволило б JLR скоротити митні витрати, підвищити прибутковість автомобілів і менше залежати від коливань курсу долара щодо британського фунта. BMW, Mercedes-Benz і Volvo вже використовують американські підприємства для випуску великих кросоверів, які мають стабільний попит у місцевих покупців.

JLR і Stellantis планують оформити меморандум про співпрацю наприкінці 2026 року. Йдеться не про перенесення до США виробництва нинішнього Defender, а про створення ще однієї моделі під цим брендом, розрахованої на нові сегменти ринку.

Яким саме буде автомобіль, поки не вирішено. Одним із можливих варіантів називають кросовер із характерним дизайном Defender. Інший сценарій передбачає появу спеціалізованого рамного позашляховика, який міг би використовувати платформу Jeep Wrangler і конкурувати з Ford Bronco. Поки це лише один із напрямів, які можуть розглядати партнери, а не затверджена технічна концепція.

Випускати в Америці нинішній Defender для JLR економічно невигідно. Щороку компанія продає у США близько 30 тисяч таких позашляховиків. За оцінкою керівництва, ефективно локалізувати виробництво не вдасться навіть за обсягу 50 тисяч машин. Нова модель потрібна саме для того, щоб охопити ширшу аудиторію та забезпечити заводові достатнє завантаження.

Посилення присутності у США відбувається на тлі погіршення становища JLR у Китаї. У другому кварталі продажі компанії на цьому ринку скоротилися на 26%, а частка Китаю в її глобальному результаті зменшилася до 11%. Конкуренція з місцевими виробниками, які швидко розширюють лінійки електрифікованих автомобілів, продовжує посилюватися.

Натомість США приносять JLR найбільший прибуток у розрахунку на один проданий автомобіль. Компанія прагне щороку збільшувати виторг на 10% і підняти середню ціну автомобіля з приблизно 101 тисячі до понад 108 тисяч доларів. Тому американське виробництво для JLR — це не лише спосіб обійти мита, а й можливість перенести частину бізнесу на ринок, де дорогі моделі Jaguar і Land Rover мають кращі перспективи.