Mercedes-Benz розширив лінійку електричного мінівена VLE: у продаж надійшла повноприводна версія VLE 400 4MATIC, а для інших модифікацій з’явилися доступніші варіанти оснащення. Автомобіль можна замовити із салоном на п’ять, шість, сім або вісім місць залежно від комплектації.

VLE 400 4MATIC став найпотужнішою версією моделі. Його силова установка розвиває 310 кВт, або 422 к.с., а додатковий електродвигун на задній осі забезпечує повний привод. До 100 км/год мінівен розганяється за 6,5 секунди.

Батарея корисною ємністю 115 кВт-год дає змогу проїхати до 654 км за циклом WLTP. Заявлене споживання електроенергії становить від 20 до 21,7 кВт-год на 100 км, однак ці показники поки що попередні й можуть змінитися після завершення сертифікації.

Повноприводний VLE здатний буксирувати причіп масою до 2,5 тонни. Допустиме вертикальне навантаження на фаркоп становить 100 кг, чого достатньо, наприклад, для перевезення електровелосипедів на відповідному кріпленні. До оснащення також входять система стабілізації причепа та електронний помічник під час маневрування з ним.

У Німеччині п’ятимісний VLE 400 4MATIC коштує від 78 452 євро, а шестимісний — від 78 909 євро. Ціни вказано з урахуванням 19% ПДВ, але без вартості доставлення автомобіля.

Одночасно Mercedes-Benz спростив початкові комплектації VLE, дозволивши покупцям окремо обирати частину обладнання. Зокрема, замість пневматичної підвіски AIRMATIC можна замовити звичайну комфортну підвіску з пружинами. Бортовий зарядний пристрій змінного струму потужністю 11 кВт також став окремою опцією.

Завдяки цьому п’ятимісний задньоприводний VLE 300 тепер коштує від 70 735 євро, а шестимісний — від 71 188 євро. Раніше деякі опції доводилося замовляти обов’язково, що збільшувало початкову ціну автомобіля.

Для VLE також підготували новий пакет Advanced. До нього входять 19-дюймові легкосплавні колеса з чорними полірованими поверхнями, затемнені задні вікна, додаткові USB-роз’єми, пакет дзеркал і сітки для речей на спинках передніх сидінь. Загалом для моделі тепер передбачено чотири пакети оснащення: Advanced, Advanced Plus, Premium і Premium Plus.

Відреставрований Mercedes-Benz 300 SL Gullwing 1955 року виставлять на аукціон у Лас-Вегасі. Попередня оцінка купе становить від 1,75 до 2 млн доларів.

Цінність цього автомобіля підвищує те, що він зберіг оригінальні шасі, кузов і двигун. Реставрацію провів відомий фахівець із Mercedes-Benz 300 SL Руді Конічек. Кузов пофарбували в сірий колір Graphite Grey, а салон оздобили червоною шкірою.

У 2016 році компанія Canepa встановила п’ятиступеневу механічну коробку передач, яка зробила автомобіль зручнішим для тривалих поїздок. У 2024 році Роберт Вебстер із майстерні RW Fabrications провів технічне обслуговування на 75 000 доларів.

Купе також отримало колеса в стилі Rudge з центральним кріпленням. До автомобіля додається виготовлений у стилі оригіналу комплект із двох валіз від Taris Charysyn and Co. Машина відповідає вимогам для участі в історичних автомобільних заходах, серед яких Mille Miglia та Colorado Grand.

Дорожній Mercedes-Benz 300 SL створили на основі перегонового автомобіля W194 із трубчастою рамою. У 1952 році він переміг у перегонах «24 години Ле-Мана» та Carrera Panamericana. Високі бічні частини рами не дозволяли встановити звичайні двері, тому інженери закріпили їх на даху. Саме ця конструкція принесла моделі прізвисько Gullwing — «Крило чайки».

Автомобіль оснащений трилітровим рядним шестициліндровим двигуном із механічним упорскуванням пального. У середині 1950-х 300 SL був одним із найшвидших серійних автомобілів світу та залежно від налаштувань міг розвивати понад 257 км/год.

Mercedes-Benz випускав купе 300 SL Gullwing із 1954 до 1957 року. Загалом виготовили близько 1400 автомобілів, після чого закриту модель замінив відкритий 300 SL Roadster.

Mercedes-Benz запатентував технологію, яка дасть позашляховику G-Class змогу не лише долати броди, а й триматися на поверхні води. Система передбачає спеціальні плавучі елементи, керовану підвіску та окреме регулювання тяги на колесах.

Патентну заявку подали до Німецького відомства з патентів і товарних знаків. У документі описано блок керування, який допомагатиме автомобілю заїжджати у водойму, рухатися нею та вибиратися на берег.

Плавучість забезпечуватимуть надувні або пінні вставки, закріплені в колісних арках. Для їх фіксації пропонують використовувати магніти або затискачі. Після виїзду на сушу надувні елементи можна буде здути.

Електроніка зможе окремо змінювати об’єм вставки біля кожного колеса. Це допоможе вирівняти автомобіль за нерівномірного завантаження салону або сильного плину. Підвіска також регулюватиме положення коліс, щоб машина зберігала стійкість на воді.

Окремого керма чи гребного гвинта патент не передбачає. Для руху й поворотів використовуватимуть самі колеса. Керовані колеса можна опустити глибше у воду, де вони виконуватимуть роль своєрідного стерна. Зміна їхнього положення також має поліпшувати рух автомобіля вперед.

На електричному позашляховику система зможе точно розподіляти тягу між чотирма колесами. За потреби одне або кілька з них обертатимуться у протилежний бік, допомагаючи втримувати потрібний напрямок.

Найскладнішим етапом може стати виїзд із водойми. Коли перше колесо торкнеться берега, електроніка має точно дозувати тягу, щоб воно не пробуксовувало й не заривалося в ґрунт. Одночасно система утримуватиме кузов у напрямку берега.

Плавучі вставки пропонують зберігати у відсіку, де зазвичай розміщують запасне колесо. Для накачування можна використовувати штатний компресор із комплекту для ремонту шин.

Така система добре підходить для електричного Mercedes-Benz G 580 with EQ Technology з чотирма окремими електромоторами, однак у патенті її не прив’язують до конкретної моделі. Тому твердження про майбутній плавучий G-Class поки залишається припущенням.

Приводом для розроблення подібної технології могли стати китайські позашляховики на зразок Yangwang U8, який уже вміє певний час триматися на воді. Проте це припущення автора першоджерела, а не пояснення Mercedes-Benz.

Патент також не підтверджує намір компанії випустити серійний автомобіль-амфібію. Виробники часто реєструють технічні рішення лише для захисту інтелектуальної власності, і чимало таких розробок ніколи не доходять до конвеєра.