Катастрофічний стан доріг, навіть міжнародного рівня, в Україні після суворої зими вимагає навіть не поточного, а капітального ремонту, на що в бюджеті зараз просто не вистачає коштів.

Тому в майбутньому поява платних доріг у країні — це тільки питання часу, заявив в інтерв’ю Texty.org.ua голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин.

Наразі на ремонт доріг передбачено лише 4,6 млрд грн, хоча раніше на це виділяли десятки мільярдів гривень. Наприклад, у 2018 році на будівництво та відновлення доріг було передбачено близько 33 млрд грн, а у 2019-му ця сума зросла до приблизно 53-56 млрд грн.

З урахуванням подорожчання бітуму, тонна якого зараз коштує до 41 тис. грн за тонну, що вчетверо більше, ніж у 2018-му, і стану доріг сьогодні Україні знадобилося б щонайменше 100 млрд грн. Це майже у 20 разів більше за те, що передбачено урядом.

Експерт підкреслює, що ключовою проблемою галузі є системне фінансування. До війни гроші надходили з Дорожнього фонду:

«Для водіїв це проста логіка: вони платять акцизний податок на пальне, і частина цих коштів спрямовується на будівництво та ремонт доріг. Це дає змогу планувати ремонти. А коли планового фінансування немає, дороги руйнуються швидше. Тоді замість поточного ремонту доводиться робити капітальний, набагато дорожчий».

При цьому Дорожній фонд нікуди не подівся, він існує, але практично всі кошти йдуть до держбюджету.

«Якби фонд працював за призначенням, цього року він міг би скласти щонайменше 170 млрд грн. Цієї суми було б достатньо для системного будівництва нових доріг і проведення капітальних ремонтів», — пояснив Сухомлин.

Наразі ж, наголошує він, ключовим є фінансування оборони:

«Минулого року уряд не раз спрямовував додаткові кошти на прифронтову та медичну логістику. Це окремий і критично важливий напрям».

Водночас Сухомлин упевнений, що навіть за таких умов потрібно поступово повертатися до моделі Дорожнього фонду, оскільки він виконує ще одну важливу функцію — підготовку до післявоєнного відновлення.

«Після завершення війни обсяги робіт у дорожній інфраструктурі будуть колосальними. У мене великі сумніви, що міжнародне фінансування буде достатнім, щоб закрити всі потреби. Оскільки війна змінила економіку, демографію та логістику, частину доріг доведеться перебудовувати в першу категорію (додавати смуги руху, будувати розділові смуги та збільшувати пропускну здатність)», — сказав він.

Щоб отримати гроші на ці роботи, потрібні нові фінансові моделі, зокрема впровадження платних доріг (tolling).

Також ще одним джерелом коштів можуть стати концесійні проєкти, коли міжнародні інвестори будують інфраструктуру, а держава повертає кошти за рахунок експлуатації.

Фонд «Повернись живим» і надалі системно підтримує спецпідрозділ «Альфа» СБУ. Після масштабних поставок у лютому допомога продовжується — цього разу підрозділ отримує нові безпілотники та транспорт.

Раніше спецпризначенцям передали понад 25 тисяч ударних дронів і близько 150 розвідувальних БПЛА Shark — це були найбільші постачання в історії фонду. Наразі «Альфу» додатково підсилюють безпілотниками літакового типу для розвідки та виявлення цілей, а також новими пікапами.

Такі дрони дозволяють ефективно знаходити пріоритетні цілі противника, коригувати удари та забезпечувати ситуаційну обізнаність підрозділів. Автомобілі, своєю чергою, підвищують мобільність і оперативність виконання завдань.

У підрозділі подякували за підтримку, зазначивши, що співпраця триває і надалі.

Нафтогазова Асоціація України заявляє, що попри зростання цін, паливний ринок працює стабільно, а підстав для дефіциту немає.

Ключова причина подорожчання палива — ситуація на європейському ринку, від якого Україна сьогодні напряму залежить. Після повної втрати нафтопереробної інфраструктури внаслідок повномасштабної війни Україна перейшла на імпорт готового пального. Бензин і дизель, яким заправляються українці, закуповуються в країнах ЄС, тому внутрішні ціни фактично формуються разом із європейським ринком.

Це означає, що для України визначальними є не ціни на нафту, а ціни на нафтопродукти в Європі.

Останніми тижнями ціни на пальне зростають під впливом кількох факторів. Серед них — геополітична напруга навколо Ормузької протоки, яка є одним із ключових маршрутів світових постачань нафти. Додатковий тиск створює підвищений попит у ЄС: країни активно формують запаси, триває сезон польових робіт, а внутрішні потреби країн закономірно мають пріоритет над експортом.

Паралельно зростає вартість логістики, а також впливають валютний курс і податкове навантаження, яке становить близько 38-42% ціни літра та ці кошти в умовах війни йдуть на фінансування оборони та безпеки країни. У результаті нові партії пального заходять в Україну вже за вищою ціною і це відображається на стелах АЗС.

Окремі міжнародні порівняння можуть фіксувати вищу динаміку зростання цін в Україні. Це пояснюється особливостями ринку: через залежність від імпорту готового пального та обмежені можливості формування запасів українські ціни швидше реагують на зміни в Європі. Водночас йдеться саме про темпи змін, а не про рівень цін: у абсолютних значеннях пальне в Україні залишається дешевшим, ніж у більшості країн ЄС.

Для підтримки споживачів держава вже запровадила механізми кешбеку, які частково компенсують витрати на пальне та знижують фінансове навантаження на населення і бізнес. Державний кешбек повертає від 5% до 15% вартості пального залежно від його виду. За рахунок цього українці платять на 25-40% менше, ніж у сусідніх країнах ЄС.

Для порівняння: у Німеччині та Франції бензин коштує 2,05 — 2 євро (приблизно 103 грн за літр) та дизель 2,25-2,21 євро за літр (113 грн за літр), у Польщі бензин 1,6-1,7 євро за літр (приблизно 86 грн за літр), а дизель 1,8-1,9 євро за літр (приблизно 96 грн за літр).

В Україні — бензин приблизно 71,7 грн літр, а з урахуванням державного кешбеку — приблизно 64,6 грн л. А дизель — 84,6 грн за літр, а з національним кешбеком 72 грн за літр. Тобто українці платять відчутно менше, ніж громадяни країн ЄС.

Окремий фактор — безпека. Україна не має можливості в умовах війни формувати запаси пального, як це роблять країни ЄС. Через це будь-які зміни на європейському ринку швидше відображаються всередині країни.

При цьому ринок пального в Україні залишається конкурентним: працюють десятки операторів, ціни формуються ринково, а держава постійно моніторить ситуацію. Важливу роль у стабільності постачання відіграють також державні компанії, зокрема «Укрнафта».

Головне: дефіциту пального немає. Українські компанії спільно з урядом працюють у щоденному режимі, щоб зберегти стабільність постачання і не допустити перебоїв. Наразі поставки стабільні, АЗС працюють у штатному режимі, ринок забезпечений ресурсом навіть в умовах посівної.

Ринок працює. Пальне є. Система постачання залишається стійкою навіть в умовах війни. І пальне для українців коштує менше, ніж у більшості країн Євросоюзу.

Нафтогазова Асоціація України — галузеве об’єднання, що представляє інтереси найбільших гравців нафтогазового ринку. На сьогоднішній день до складу Асоціації входять найбільші оптові, роздрібні, видобуваючи, переробні підприємства, що представляють національний, міжнародний, приватний і державний бізнес, серед них: WOG, ОККО, AMIC Україна, SOCAR, KLO, UPG, Orlen, Паралель, Укргазвидобування та Укрнафта. Асоціація бере активну участь у розвитку законодавчої бази країни, моніторингу та вирішенні проблемних питань галузі, активно взаємодіє з органами державної влади, приватними і державними підприємствами, галузевими та споживчими об’єднаннями, консалтинговими агентствами і ЗМІ з метою впровадження і дотримання європейських стандартів якості послуг на ринку, а також захисту інтересів учасників Асоціації.