Компанія Ferrari подала заявку до Всесвітнього бюро інтелектуальної власності на реєстрацію нової торгової марки під назвою HC25. Цей крок одразу привернув увагу автомобільної спільноти та колекціонерів, адже подібні реєстрації у випадку Ferrari майже завжди пов’язані не з серійними моделями, а з надзвичайно рідкісними та дорогими проєктами, створеними у межах спеціальних програм Маранелло. Йдеться про так звані one-off або надобмежені автомобілі, вартість яких зазвичай вимірюється мільйонами доларів і доступна лише вузькому колу клієнтів бренду.

Чотирисимвольне позначення HC25 добре вписується у нещодавню традицію Ferrari щодо іменування своїх ексклюзивних моделей. Раніше компанія вже використовувала схожу логіку для таких проєктів, як трековий Ferrari KC23 або створений на замовлення Ferrari SC40. У таких індексах зазвичай закладено прихований сенс, зрозумілий лише замовнику та самій компанії, але цього разу абревіатура породила одразу кілька версій трактування. За оцінками експертів профільних видань, HC можуть бути ініціалами клієнта, тоді як число 25 може вказувати на рік створення ав томобіля, обмежений тираж у 25 екземплярів або ж на 25-ту річницю певної події чи культової моделі в історії марки.

Особливу інтригу викликає саме число 25, адже воно неминуче наштовхує на асоціації з легендарною серією Ferrari 250, а насамперед з Ferrari 250 GTO, який вважається одним із найшанованіших і найдорожчих автомобілів у світі. Враховуючи попередній досвід компанії, такі припущення виглядають не безпідставними. Проєкт SC40 свого часу став сучасним переосмисленням культового F40, і Ferrari продемонструвала, що готова дуже обережно, але сміливо працювати з власною спадщиною. У цьому контексті не можна виключати, що HC25 може бути спробою інтерпретації ще одні єї ікони бренду у сучасному ключі, хоча подібний крок вимагав би надзвичайної делікатності з огляду на статус оригіналу.

Водночас сама наявність торгової марки ще не гарантує швидкої появи готового автомобіля. Як стало відомо, заявка була подана ще наприкінці липня, але стала публічно відомою лише наприкінці грудня. Це означає, що Ferrari могла зарезервувати назву «про запас», не маючи остаточного рішення щодо реалізації проєкту. Для компанії з Маранелло це цілком звична практика, адже вона дуже обережно дозує кількість унікальних моделей, аби не знецінювати їхню ексклюзивність і колекційну привабливість.

У галузі також не виключають сценарій, за якого HC25 так і не буде використана, якщо дебют автомобіля не відбудеться у 2025 році. У такому разі Ferrari цілком може скоригувати свої плани й зареєструвати новий індекс, наприклад HC26, уже під інший календарний цикл або змінені умови. Таким чином, нинішня реєстрація швидше слугує сигналом про потенційний напрям розвитку ексклюзивних проєктів бренду, ніж прямим анонсом конкретної моделі.

Іноді реставрація заходить так далеко, що перетворюється на повне переосмислення автомобіля. Саме це сталося з цим Ferrari 412, який після інвестицій майже у 2 мільйони доларів перестав бути просто рідкісним гран-турером з минулого і став унікальним гіперпроєктом, що поєднує класику та сучасні технології Ferrari.

Як пише Carscoops, автомобіль належить американському колекціонеру, який поставив перед собою нетипову мету — створити найдосконаліший Ferrari 412 з усіх можливих, не озираючись на бюджет чи заводські обмеження.

5000 годин і жодного компромісу

Роботою над проєктом займалася студія Otsuka Maxwell Design (OMD). Загальний час створення — понад 5000 годин ручної праці. Стандартний Ferrari 412 ніколи не вважався іконою бренду, але ця версія виглядає настільки цілісно та продумано, що легко може змагатися з сучасними моделями Ferrari за візуальним ефектом і харизмою. Оригінальний силовий агрегат зник без сліду. На його місці з’явилося щось значно серйозніше.

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Otsuka Maxwell Design (@omd_sd)

Сучасний V12 у класичному кузові

Головна зірка цього Ferrari — 6,5-літровий атмосферний V12 F140GA від Ferrari 812 Superfast. Щоб двигун гармоніював із класичним характером 412-го, його оснастили спеціальними клапанними кришками з ретро-стилізацією. Під вінтажною зовнішністю ховається повністю сучасна «начинка».

Систему безпосереднього впорскування замінили на портове впорскування, а повітря до циліндрів подають 12 індивідуальних дросельних заслінок. Повітрозабірник і камера виготовлені з карбону, що не лише покращує потік повітря, а й додає естетики моторному відсіку. Усе налаштовано так, щоб цей V12 не просто виглядав ефектно, а працював як витвір інженерного мистецтва.

Механіка там, де її ніколи не було

Ferrari 812 ніколи не випускався з механічною коробкою передач, але це не зупинило авторів проєкту. OMD взяла автоматичну трансмісію від Ferrari 599 GTB і перетворила її на шестиступінчасту «механіку» з відкритою кулісою. Результат — рідкісне поєднання сучасного V12 і класичного водійського досвіду, якого сьогодні майже не існує навіть у самій Ferrari.

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Otsuka Maxwell Design (@omd_sd)

Зовнішність: класика, доведена до ідеалу

Екстер’єр пофарбований у глибокий відтінок Superfast Gold у поєднанні з чорними акцентами. Бампери отримали більш стриманий і витончений дизайн, крила стали ширшими, а висувні фари виглядають сучасніше, не втрачаючи ретро-шарму. Автомобіль їздить на кастомних 18-дюймових кованих дисках Brixton, які ідеально вписуються в пропорції кузова, не порушуючи класичного силуету.

Інтер’єр на рівні Rolls-Royce

Салон — окрема історія. Тут немає жодного «звичайного» матеріалу. Оздоблення виконане з нової шкіри, алькантари та монгольського кашеміру, вартість якого сягає близько 1000 доларів за ярд. Такий самий килим можна зустріти в автомобілях Rolls-Royce. Сидіння з карбоновими спинками, спеціально розроблені перемикачі, цифрова панель приладів та сучасна мультимедійна система виглядають органічно, а не як стороннє втручання. Інтер’єр не кричить про сучасність — він м’яко її демонструє.

Коли реставрація стає мистецтвом

Цей Ferrari 412 — не просто дорогий проєкт і не спроба створити «рестомод заради хайпу». Це приклад того, як глибока повага до класики може поєднуватися з інженерною сміливістю та безкомпромісною увагою до деталей. У результаті з’явився автомобіль, який Ferrari ніколи не випускала, але який цілком міг би носити емблему італійського бренду.

Популярність так званих «капсул часу» зростає не випадково. Подібні історії дедалі частіше з’являються у медіа й соціальних мережах, адже вони поєднують людську драму, історію автомобіля та майже містичний ефект несподіваної знахідки. Черговий такий випадок стався у США, де в одному з гаражів у штаті Міннесота виявили одразу дві рідкісні Ferrari 308 GTB, які не бачили денного світла майже три десятиліття.

Ці автомобілі належали чоловікові, чия пристрасть до кермування була настільки сильною, що навіть після тяжкої мотоциклетної аварії, яка призвела до паралічу, він навчився водити спорткар із класичною механічною коробкою передач, використовуючи лише одну руку. Саме ця життєва історія надає знахідці особливого емоційного контексту. Після смерті власника автомобілі залишилися зачиненими в гаражі, а його дружина, за її словами, роками туди не заходила, фактично не усвідомлюючи, який саме скарб зберігається всередині.

Коли двері гаража зрештою відчинили, там знайшли два Ferrari 308 GTB у напрочуд автентичному стані. Обидва спорткари були вкриті товстим шаром пилу, бруду та слідів часу, але водночас зберегли оригінальні форми кузова, інтер’єр і ключові деталі. Автомобілі передали команді WD Detailing, яка спеціалізується на глибокому очищенні та відновленні класичних машин. Сам процес миття й детейлінгу став не просто технічною процедурою, а своєрідним поверненням цих Ferrari до життя після десятиліть забуття.

Перший автомобіль — Ferrari 308 GTB 1977 року випуску зі сталевим кузовом, характерними золотистими колесами та чорними декоративними елементами. Саме ця версія стала масовішою у виробництві й закріпила дизайн, який згодом прославився у поп-культурі. Під клиноподібним кузовом, створеним студією Pininfarina, прихований поперечно розташований атмосферний V8 об’ємом 2,9 літра з карбюраторами, який у специфікації для американського ринку розвивав близько 240 к.с. У парі з ним працювала п’ятиступенева механічна коробка з відкритою металевою кулісою, що з часом стала одним із символів Ferrari. У свій час цей автомобіль конкурував із такими іконами епохи, як Porsche 911 Turbo та Lamborghini Urraco, пропонуючи поєднання екзотичної зовнішності та відносно збалансованої керованості.

Другий екземпляр ще рідкісніший і цінніший з колекційної точки зору. Це Ferrari 308 GTB Vetroresina 1976 року — версія зі склопластиковим кузовом, яких було виготовлено лише близько 800 одиниць. Саме ці ранні «фібергласові» 308 GTB сьогодні вважаються найбажанішими серед знавців, адже вони легші, рідкісніші та пов’язані з початковим етапом становлення середньомоторних V8 Ferrari як масової серії.

Після завершення робіт із глибокого очищення обидва автомобілі продемонстрували вдові власника. Момент, коли вона побачила відновлені спорткари, зняли на відео для YouTube, і ця сцена стала однією з найемоційніших частин усієї історії. Жінка не змогла стримати сліз, адже перед нею постали не просто дорогі автомобілі, а матеріальне втілення пристрасті й характеру людини, з якою вона прожила життя.

Подальша доля знайдених Ferrari поки що залишається невідомою. Вони можуть залишитися у власності родини або ж з’явитися на ринку після повноцінного технічного відновлення. Водночас експерти вже зараз оцінюють кожен із цих Ferrari 308 GTB у межах приблизно 250-300 тисяч доларів, зважаючи на рідкість, стан і документовану історію.