У США на аукціоні продаватимуть суперкар Ferrari 308 1979 року. Автомобіль прославився у 80-х як кіногерой.

Цей Ferrari 308 GTS став зіркою знаменитого серіалу «Приватний детектив Магнум» (Magnum P.I.). Про нього розповіли на сайті аукціону Barrett-Jackson.

Яскраво-червоний суперкар Ferrari 308 GTS із кремовим шкіряним салоном прославився як авто детектива Магнума, роль якого виконав Том Селлек. Це один із найбільш пізнаваних автомобілів у кіно.

Для серіалу «Приватний детектив Магнум» із 1980 по 1988 рік використовували кілька Ferrari 308 GTS. Конкретно цей суперкар знімався у пілотних серіях, а також у першому сезоні, що підтверджується офіційними документами.

Ferrari 308 GTS укомплектований знімним дахом, кондиціонером і електросклопідіймачами. Крім того, авто довелося модифікувати, оскільки Тому Селлеку з його зростом 192 см було тісно в салоні.

Суперкар Ferrari 308 GTS оснащений 2,9-літровим 255-сильним V8 і 5-ступінчастою механічною КПП. Він здатен розігнатися до 100 км/год за 6,9 с і розвинути 250 км/год. Орієнтовна ціна Ferrari Магнума — щонайменше 100 000 доларів.

Культовая Ferrari 308 GTS из сериала «Частный детектив Магнум» выставлена на продажу.

На аукцион Barrett-Jackson в Палм-Бич выставили Ferrari 308 GTS, которая снималась в пилотном эпизоде культового сериала восьмидесятых «Частный детектив Магнум» (Magnum, P.I.).

Этот автомобиль 1979 года выпуска — настоящая капсула времени с документальным подтверждением своей телевизионной карьеры. Именно она появилась в серии «Не ешьте снег на Гавайях» (Don’t eat the snow in Hawaii), положив начало многолетней любви зрителей к красным спорткарам из Маранелло. И хотя Томас Магнум в исполнении Тома Селлека (Tom Selleck) впоследствии сменил несколько машин, именно эта версия с карбюраторным двигателем считается наиболее интересной среди фанатов.

Техническая начинка и «проблема высокого роста»

Здесь установлен 2.9-литровый V8 с двумя распределительными валами и четырьмя карбюраторами Weber. Эта комбинация выдает 230 л.с. (169 кВт), передаваемые на задние колеса через 5-ступенчатую механическую коробку передач с фирменной открытой кулисой и характерным металлическим «кликом» при переключении. Автомобиль оснащен самоблокирующимся дифференциалом и дисковыми тормозами на всех колесах, которые скрываются за 15-дюймовыми дисками Cromodora.

Интересная деталь: поскольку рост Тома Селлека составляет 193 см, стандартные кресла Ferrari были для него маловаты. Для съемок интерьер пришлось несколько модифицировать, чтобы актер мог хотя бы поместиться за рулем, не упираясь коленями в подбородок. Салон отделан в цвете Crema, что создает идеальный контраст с кузовом Rosso Corsa. Несмотря на возраст, машина имеет неплохой список опций: кондиционер, электрические стеклоподъемники и съемную крышу типа тарга.

Цена вопроса

Самое интересное в этой истории — ожидаемая стоимость. Аукционный дом Barrett-Jackson выставляет лот без резервной цены, то есть машина уйдет за любую финальную ставку. Эксперты рынка, опираясь на данные Hagerty, прогнозируют цену в районе $100 000. Для сравнения: примерно столько же сегодня просят за новую BMW 4 Series в хорошей комплектации с 3.0-литровым дизелем.

Глава Ferrari Бенедетто Вінья фактично визнав те, про що в індустрії говорять давно, але не надто охоче: сенсорні елементи керування в автомобілях впроваджують не лише заради сучасного вигляду чи «цифрового досвіду», а й через банальну економію.

За його словами, віртуальні кнопки обходяться приблизно на 50% дешевше у виробництві, ніж класичні фізичні перемикачі. Причина проста — для виготовлення традиційних кнопок потрібна складна виробнича оснастка, тоді як сенсорні рішення дозволяють обійтися без цього етапу, суттєво знижуючи витрати.

Водночас Ferrari не приховує й іншого мотиву — орієнтації на молодшу аудиторію, яка звикла до сенсорних інтерфейсів у смартфонах та гаджетах. Саме тому нові моделі бренду отримують дедалі більше «екранів» і цифрових елементів у салоні.

Показово, що до створення інтерфейсу для першого повністю електричного Ferrari — моделі Ferrari Luce — залучили Джоні Айва, легендарного дизайнера, який стояв за ключовими продуктами Apple. І навіть попри участь настільки дорогого спеціаліста, розробка цифрового інтерфейсу все одно виявилася дешевшою, ніж створення традиційних фізичних органів керування.

Втім, у Ferrari добре розуміють, що повний перехід на «скляні кабіни» може не сподобатися клієнтам. Сам Вінья прямо зазначив, що уніфікований сенсорний інтерфейс добре працює у споживчій електроніці, але не викликає емоційного відгуку у власників суперкарів.

Саме тому бренд не планує відмовлятися від фізичних елементів повністю. Натомість компанія рухається до концепції так званого «phygital»-дизайну — поєднання класичних кнопок і цифрових рішень. Інакше кажучи, у Ferrari хочуть зберегти тактильність і «механічне відчуття» керування, доповнивши його сучасною електронікою.