Студенти американського Університету Бригама Янга продемонстрували, наскільки економічним може бути автомобіль із двигуном внутрішнього згоряння, якщо максимально зменшити його вагу, габарити та опір повітрю. Їхній експериментальний транспортний засіб під назвою Supermileage показав фантастичний результат — еквівалент лише 0,11 л пального на 100 км.

Розробку створили для участі у змаганнях Shell Eco-marathon, де команди з різних країн змагаються у максимальній енергоефективності транспортних засобів. Формально назвати Supermileage повноцінним автомобілем складно. Швидше, це своєрідний гібрид триколісного велосипеда та ультракомпактного автомобіля, побудований виключно з прицілом на мінімальне споживання пального.

Кузов машини виготовлений із легкого вуглепластику, а сама конструкція важить лише 49 кг. Для порівняння, це приблизно у 25-30 разів менше за масу сучасного компактного міського автомобіля. Розміри також максимально обмежені: кокпіт розрахований на людину зростом до 163 см і вагою не більше 54 кг. Саме настільки жорсткі обмеження дозволили студентам досягти настільки низької маси та аеродинамічного опору.

Випробування проходили на автодромі Indianapolis Motor Speedway в межах 10-мильного заїзду. Щоб ще більше скоротити вагу, інженери відмовилися від традиційного паливного бака. Двигун отримував етанол із крихітного контейнера об’ємом лише 30 мл, безпосередньо підключеного до силової установки.

Офіційно Supermileage продемонстрував ефективність на рівні 2145 миль на галон, що еквівалентно приблизно 0,11 л на 100 км. Теоретично одного галона пального вистачило б, аби подолати відстань між містом Прово в штаті Юта та Нью-Йорком — це близько 3500 км. Щоправда, така подорож тривала б дуже довго, адже максимальна швидкість машини становить лише 37 км/год.

Крім того, настільки екстремальна ефективність сильно залежить від зовнішніх умов. Навіть незначний зустрічний або боковий вітер суттєво погіршує аеродинаміку та збільшує витрату енергії. Власне, саме тому подібні проєкти залишаються переважно демонстрацією інженерних можливостей, а не реальним транспортом для щоденного використання.