За даними Європейської асоціації автовиробників (ACEA), на кінець 2024 року в Європейському Союзі налічувалося 699 238 автобусів з повною масою понад 3,5 т, що на 1,8% більше, ніж у попередньому році. Звіт ACEA, опублікований у січні 2026 року, містить лише дані, доступні до кінця 2024 року. Статистичні дані за 2025 рік нині неповні для низки країн.

Тільки 3,5% парку можна вважати електробусами, але в деяких державах-членах впровадження електроприводу набагато вражаюче: у Данії, Люксембурзі, Нідерландах та Швеції частка автобусів, що працюють виключно на акумуляторних батареях, вже перевищує 10%.

Майже половина всього автобусного парку ЄС зосереджена лише у чотирьох країнах

Італія лідирує у рейтингу зі 101 303 автобусами, за нею слідують Франція з 94 542 од., потім Німеччина з 85 559 од. та, нарешті, Польща з 80 654 од. Тільки ці чотири ринки наочно демонструють, що рішення в галузі транспортної політики найбільших країн значно впливають на всю європейську автобусну галузь.

Якщо включити в аналіз Велику Британію та країни EFTA (Європейської зони вільної торгівлі), то загальний автобусний парк у даному європейському регіоні збільшиться до 852 180 автобусів. Однак важливо зазначити, що статистика не є повною; низка європейських країн, таких як Сербія або інші балканські держави, які не входять до ЄС, не включені до бази даних ACEA, тому фактичний європейський автобусний парк ще більший.

Середній вік автобусів у ЄС, за даними АСЕА, складає 12,2 роки

Наймолодший автобусний парк знаходиться у Люксембурзі, де середній вік автобусів складає лише 6,3 років. Австрія (6,5 років), Швеція (7,2 років), Франція (7,9 років) та Німеччина (8,3 років) також мають молоді автобусні парки. На іншому кінці списку знаходяться Румунія (17,8 роів), Греція (17,2 років) та Польща (16,1 років), де значна частина автобусного парку давно вийшла за межі оптимального економічного циклу експлуатації.

Серед країн, що не входять до Європейського союзу, але належать до європейського регіону, середній вік автобусів у Швейцарії становить 9,0 років, у Норвегії — 9,5 років, а в Сполученому Королівстві статистика показує набагато несприятливіше середнє значення — 15,9 років.

Переважна більшість автобусів у ЄС працють на дизельному пальному, проте…

…частка альтернативних силових установок демонструє повільне, але явне зростання з року в рік. Якщо у 2019 році 94,5% автобусного парку ЄС працювали на дизельному пальному та лише 0,6% — на електриці, то до 2024 року частка дизельних автобусів скоротилася до 88,7%, а частка електробусів зросла до 3,1%.

Виходячи з розподілу інших силових установок, на гібриди plug-in припадає 0,4% автопарку, на дизель-електричні гібриди — 2,6%, а на автобуси, що працюють на природному газі (СNG/LPG), — 4,5%.

Найбільша частка повністю електричних автобусів посідає Люксембург, де 23,3% автопарку працює на акумуляторних батареях. Високі показники також спостерігаються у Нідерландах (21,4%), Данії (15,7%) та Швеції (10,2%). Серед країн, що не входять до ЄС, Норвегія також посідає найвище місце за часткою електробусів — 11,7%.

Автобуси з бензиновими двигунами набули найбільшого поширення в Естонії (13%), а також відіграють значну роль у громадському транспорті у Франції (9%) та Італії (7,1%).

Прототип машини вогневої підтримки піхоти на базі Boxer австралійського виробництва, переданий Збройним силам Німеччини у травні 2024 року, досі не завершив випробування, необхідні для запуску серійного виробництва. Про це повідомляє видання Defence-Network.

Прототип машини вогневої підтримки піхоти на базі Boxer передали Збройним силам Німеччини для випробувань ще 2 травня 2024 року. Загалом Німеччина має отримати з Австралії 123 машини на суму близько 2,7 млрд євро. При цьому постачання перших 19 серійних машин мало відбутися впродовж 2025 року.

Водночас Федеральне відомство з оснащення, інформаційних технологій та експлуатаційної підтримки Бундесверу (BAAINBw) повідомило, що «наразі проводяться інтенсивні випробування, щоб переконатися у відповідності необхідним експлуатаційним критеріям».

Ці випробування необхідні для того, щоб виявити та усунути можливі відхилення перед початком серійного виробництва. Це означає, що серійне виробництво ще не розпочалося.

Машина вогневої підтримки на базі Boxer австралійського виробництва створена на основі Combat Reconnaissance Vehicle (CRV) — колісної розвідувальної машини Сил оборони Австралії, яку виробляє Rheinmetall в Австралії.

Вона складається з шасі Boxer 8×8 із та двомісною баштою Lance яка також використовується на німецькій БМП Puma. Основним озброєнням є автоматична гармата MK30-2 ABM та пускова установка для двох ракет Spike LR.

Нова машина має замінити ББМ Wiesel 1 та призначена для забезпечення безпосередньої тактичної вогневої підтримки й протитанкової оборони піхотних підрозділів Збройних сил Німеччини.

Початковий графік передбачав, що після винятково швидкої передачі доказового прототипу Австралією та Rheinmetall у травні 2024 року перші 19 серійних машин надійдуть до Збройних сил Німеччини у 2025 році. Решту 103 машини планувалося поставити до 2030 року темпом по 25 одиниць на рік.

Виробництво має відбуватись на підприємстві Rheinmetall (MILVEHCOE) у Редбанку, південно-східний Квінсленд, Австралія.

На цьому ж підприємстві також виробляють броньовані розвідувальні машини для австралійської армії у варіанті Boxer Combat Reconnaissance Vehicle (CRV).