Уряд оприлюднив дані щодо ефективності політики Зроблено в Україні. Головна цифра — 0,95 в.п. Саме стільки додала політика розвитку українських виробників до зростання ВВП. Кожна гривня, витрачена на програми «Зроблено в Україні», за розрахунками Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України створює, майже, 4 грн економічного зростання. Відтак логічно, що у 2026 році фінансування всіх програм розвитку виробників буде продовжено.

Переробна промисловість, яка є основним фокусом впливу політики «Зроблено в Україні», реагує на державну політику сплатою податків. Саме вона робить найбільший вклад в доходи зведеного бюджету — 17,9%.

І ще одне… На мою думку, головний результат цієї політики вимірюється не цифрами. Я про зміни, які відбуваються у головах. Все більше мерів, які раніше витрачали кошти громади на придбання турецьких автобусів, тепер дають замовлення українським заводам. Чиновники потроху позбуваються економічної меншовартості.

Голови держкомпаній та економісти, які раніше були затятими прихильниками ігнорування державою реального сектору економіки, тепер визнають, що «Зроблено в Україні» — політика здорового глузду. Поки не всі, але процес «одужання» триває.

Зрештою, і на побутовому рівні українці поступово усвідомлюють, що вибір між українським та іноземним товаром, це не тільки про назву. Це про повагу до свого. Це про податки на нашу армію, а не іноземну. Про роботу наших громадян на наших підприємствах. Де працюють свої, ті, хто не виїхав і тримається.

Крім того, саме політики «Зроблено в Україні» стане основою для приходу іноземних інвесторів. Але для того, щоб вони прийшли в Україну, повинні бути створені умови. Ці умови і вибудовуються зараз за рахунок створення індустріальних парків та пільг для переробної промисловості.

Ціль політики «Зроблено в Україні» залучити сучасні виробництва в Україну.

Протягом 2025 року у Львівській громаді облаштували 10,5 км нової велосипедної інфраструктури на 28 різних ділянках. Основна увага була зосереджена на з’єднанні раніше збудованих ділянок та формуванні маршрутів із густонаселених районів до центру Львова.

За словами заступника директора департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР з розвитку велоінфраструктури Ореста Олеськіва, ключовим завданням року було «зшивання» раніше збудованих фрагментів у єдину систему. Зокрема, важливі сполучні ланки з’явилися на великих транспортних розв’язках: площі Лема (перехрестя Коперника — Сахарова — Вітовського), перехресті Любінської та Виговського, а також на кільцевих розв’язках Володимира Великого — Княгині Ольги та Наукова — Кульпарківська.

Нові ділянки велодоріжок та велосмуг також облаштували на вулицях Володимира Великого, Героїв УПА, Сяйво, Козельницькій та на проспекті Червоної Калини.

Частину маршрутів вдалося створити і завдяки тактичним методам: за мінімальних витрат — зокрема завдяки зміні схеми організації дорожнього руху та оновленню розмітки — було забезпечено велосипедне сполучення на ділянках, необхідних для безперервності маршрутів. Це стосується вулиць Словацького та Бандери (ділянка між Коперника та Дорошенка), ділянок між вулицями Лінкольна та Липинського, а також вул. Городоцької (між Кульпарківською та Смаль-Стоцького).

Паралельно з облаштуванням велошляхів реалізовувалися заходи з покращення пішохідної доступності — насамперед для людей з інвалідністю, які користуються кріслами колісними або мають протези.

Орест Олеськів також зауважив, що розбудова мережі зараз має важливу гуманітарну складову:

«Ми розглядаємо велосипедну інфраструктуру не лише як транспортне питання, а й як соціальний напрям. Велосипед сьогодні стає одним із засобів відновлення та реабілітації для людей, які постраждали внаслідок війни», — зазначив посадовець.

Нагадаємо, минулого року у Львові затвердили 16 радіальних веломаршрутів, які з’єднають околиці міста з центральною частиною міста. Наразі загальна протяжність веломережі у Львові становить 148 кілометрів.

До слова, перша велодоріжка у місті з’явилася ще в 2011 році.