Поки Mercedes-Benz намагається переконати світ у привабливості своїх футуристичних електромобілів із гігантськими екранами та максимально «обтічним» дизайном, незалежний дизайнер Лукас Вохінгер фактично показав альтернативний шлях розвитку бренду. Колишній Lead Exterior Designer компанії NIO, який працював там із 2021 до 2025 року, представив цифровий концепт седана Mercedes-Benz, що викликав значно теплішу реакцію аудиторії, ніж більшість актуальних моделей EQ-серії.

Сам Вохінгер називає свою роботу спробою створити «більш структуровану та чітко визначену дизайнерську мову» для сучасного Mercedes-Benz. І тут важливо, що дизайнер не просто намалював красивий ретро-автомобіль. Він навмисно звернувся до стилістики Mercedes-Benz 1990-х років — періоду, який багато прихильників бренду досі вважають золотою епохою марки.

Головними джерелами натхнення стали одразу кілька культових моделей: Mercedes-Benz R129 SL, W124 E-Class та C215 CL-Class. Це були автомобілі, які не потребували агресивного дизайну чи надмірної «демонстративності», аби виглядати дорого й статусно. Саме ця стримана впевненість і стала основою нового концепту.

Особливо символічно, що рендери опублікували саме напередодні Concorso d’Eleganza Villa d’Este — одного з найпрестижніших автомобільних конкурсів елегантності в Італії, де традиційно особливо цінують чисті пропорції, витончені поверхні кузова та позачасовий дизайн. І саме на це робить ставку концепт Вохінгера.

На відміну від сучасного Mercedes-Benz EQS, який часто критикують за «мильний» силует та надмірну орієнтацію на аеродинаміку, тут дизайнер повернув автомобілю класичні пропорції бренду. Концепт отримав довгий капот, чітко окреслену передню частину та візуально зміщений назад салон. У результаті автомобіль виглядає не просто як електромобіль, а як повноцінний люксовий гран-турер у класичному розумінні Mercedes-Benz.

Передня частина особливо контрастує з актуальними моделями EQ. Вохінгер відмовився від перевантажених світлових панелей і складних декоративних елементів, які зараз використовує Mercedes-Benz у рестайлінговому EQS та нових електричних C-Class і GLC. Натомість концепт отримав стриману закриту решітку радіатора, чіткі прямокутні LED-фари та виразний передній бампер із глибокими повітрозабірниками й масивним спліттером.

У профіль автомобіль виглядає не менш продумано. Тут з’явилися фірмові колісні диски у формі зірки, приховані дверні ручки та масивні задні «плечі», які частково нагадують Mercedes-AMG GT Four-Door. Окремо дизайнер використав двоколірне фарбування кузова — прийом, який візуально подовжує силует і додає автомобілю дорожчого вигляду. А аркоподібна лінія скління прямо відсилає до класичних купе CL-Class.

Задня частина також демонструє максимально стриманий підхід. Горизонтальні LED-ліхтарі інтегровані у чорну панель, над ними розташований акуратний ducktail-спойлер, а нижня частина бампера отримала чистий дифузор без імітації агресивного «спортивного» стилю, який сьогодні часто використовують навіть на електромобілях.

Втім, найбільш показовим став саме салон. Фактично Вохінгер прямо виступив проти головного інтер’єрного тренду сучасного Mercedes — величезного Hyperscreen, який багато хто вважає надто «цифровим» та холодним. У концепті його повністю прибрали.

Замість цього дизайнер повернув компактніший центральний дисплей у стилі Mercedes попередніх поколінь, а перед водієм встановив аналогові прилади, оформлені у стилі дорогих швейцарських годинників. Білий спідометр виглядає майже як цитата з класичних Mercedes-AMG 1990-х та початку 2000-х років.

Ще одна принципова деталь — повноцінне повернення фізичних кнопок. Вони залишилися на центральній консолі, дверях та кермі. Вохінгер фактично нагадує, що преміальний автомобіль — це не лише екрани, а й тактильні відчуття. Саме тому інтер’єр концепту виглядає значно «живішим» і теплішим за багато сучасних салонів Mercedes-Benz.

Матеріали також підібрані максимально «по-старому мерседесівськи»: м’ятно-зелена шкіра, темне дерево, металеві елементи та масивні комфортні сидіння з емблемами бренду. Усе це створює атмосферу стриманої дорогої розкоші без бажання вразити пасажира кількістю підсвітки чи дисплеїв.

Технічну частину дизайнер навмисно залишив відкритою для інтерпретацій. Відсутність вихлопної системи та великих повітрозабірників натякає на електричну силову установку. Водночас наявність тахометра в цифровій панелі приладів може свідчити, що Вохінгер допускав і гібридний варіант.