Найглибший автомобільний тунель планети Ryfylketunnelen під Бокна-фіордом у Норвегії занурюється на 292 метри під рівень моря. На всій ділянці14,4-кілометрового підводного шляху діють найсуворіші правила щодо швидкості й безпеки, хоча там встановлено всього дві камери.

Загалом цей тунель рекордсмен не стільки за довжиною, глибиною, скільки за складністю побудови. Його відкрили у 2019 році, за сім років будівництва з’єднавши регіони країни без потреби у поромах.

Як пише Autoviny, через надзвичайно твердий граніт інженери відмовилися від тунелепрохідницьких машин і застосували класичний метод підривів. За час будівництва провели близько 15 тисяч вибухів. Роботи вели одночасно з обох боків фіорду, а точність стикування вимірювалася сантиметрами.

Спуск, що провокує порушення

В’їзд у тунель поблизу Ставангер починається з крутого спуску під кутом 9%. Це створює відчутне навантаження на водія і часто провокує перевищення швидкості. Обмеження тут — 80 км/год.

Освітлення продумане так, щоб зменшити втому, адже монотонність довгих тунелів може викликати мікросон.

Попри довжину, у тунелі встановлено лише дві камери — на в’їзді та виїзді. Вони обчислюють середню швидкість руху.

У Норвегії діє невелика технічна похибка (близько 3 км/год), але навіть після її врахування перевищення на 1 км/год уже фіксується як порушення.

Скільки це коштує

Система штрафів у Норвегії — одна з найсуворіших в Європі:

• мінімальне перевищення (1-5 км/год) — від 110 євро (5,6 тис. грн);
• значні порушення — до 1500 євро (77,3 тис. грн).

Фактично це означає: якщо після корекції швидкість становить 81 км/год — штраф неминучий.

Що далі

Норвегія вже будує новий мегапроєкт — Rogfast. Його довжина сягне 26,7 км, а глибина — майже 400 метрів. Відкриття заплановане на 2033 рік.

Поки ж саме Ryfylketunnelen залишається рекордсменом і водночас нагадуванням: у таких місцях дисципліна за кермом — не формальність, а питання безпеки та грошей.

На озброєнні Сил спеціальних операцій України з’явилися фінські бронемашини Sisu GTP 4×4. Про це пише військовий історик Андрій Харук.

Поява цих бронемашин в Україні є нетиповою, оскільки Фінляндія раніше публічно не повідомляла про їх передачу в межах пакетів військової допомоги. Не виключено, що техніка могла надійти через другі країни, зокрема Швецію, яка замовила понад 300 таких машин.

Кількість переданих бронемашин наразі залишається невідомою. Так само немає підтверджень щодо їх використання іншими складовими Сил оборони України, хоча ймовірно, що вони можуть перебувати й в інших підрозділах ССО.

Водночас Сили спеціальних операцій вже не вперше отримують ексклюзивні зразки техніки. Зокрема, раніше повідомлялося про наявність у їхньому автопарку німецьких бронемашин Caracal виробництва Rheinmetall.

Sisu GTP 4×4 побудована за модульною схемою з рамною конструкцією. Кузов складається з трьох основних секцій: передньої незмінної з силовою установкою та двох змінних — середньої (кабіна екіпажу, дво- або чотиридверна) і задньої, яка може бути вантажною, десантною або спеціалізованою.

У варіанті бронетранспортера машина здатна перевозити до 10 осіб (короткий модуль кабіни та десантний відсік).

У конфігурації пікапа з дворядною кабіною і вантажною платформою місткість становить 4–5 осіб. Серед спеціалізованих рішень — самохідний міномет TREMOS і носій радіолокаційної станції Giraffe 1X.

Модулі корпусу спроєктовані з урахуванням протимінного захисту. Рівень бронювання відповідає стандарту STANAG 4569 Level 1, що забезпечує захист від куль калібру 7,62×51 мм з дистанції 30 метрів.

Силова установка включає шестициліндровий дизельний двигун Mercedes-Benz OM926 потужністю 308 к.с., шестиступеневу автоматичну трансмісію Allison 3500 та роздавальну коробку ZF VG750.

Максимальна маса машини становить 16,5 т, вантажопідйомність — до 5 т. Габарити: довжина — 6 м, ширина — 2,5 м, висота — 2,55 м, кліренс — 0,4 м.

Максимальна швидкість перевищує 100 км/год, запас ходу — до 700 км.