Електромобілі, велосипеди та скутери, а також смартфони, планшети та комп’ютери: батарейки тепер всюди, вони оточують нас і мовчки входять у наше повсякденне життя. Але перш за все, вони є ключем до відмови від викопного палива.

Тому Європа прагне стати незалежною від Азії, континенту, який сьогодні постачає більшість сировини та готових акумуляторів. Дві останні ініціативи ЄС створені для регулювання ринку акумуляторів і актом про критичну сировину.

Від виробництва до переробки

Перша ініціатива — це постанова, яка була остаточно затверджена в липні 2023 року і набула чинності в лютому минулого року. Документ передбачає низку правил, що охоплюють весь життєвий цикл акумуляторів: від виробництва до переробки, включаючи первинне та повторне використання.

Мета полягає в тому, щоб забезпечити безпечні, довговічні та конкурентоспроможні акумулятори. Правила також стосуються всіх типів акумуляторів: тих, що використовуються в транспортних засобах, електронних пристроях, промисловості та системах запуску, освітлення та запалювання.

В основі Регламенту щодо акумуляторів є мінімальні цілі, яких виробники повинні досягти для збору відходів (тобто акумуляторів із вичерпаним терміном служби): 63% до 2027 року та 73% до 2030 року. Стандарти складають 51% до 2028 року та 61% до 2031 для автомобільних акумуляторів.

Існують також цільові показники відновлення літію (50% до 2027 року та 80% до 2031 року) і мінімальні рівні переробленого вмісту, якому мають відповідати батареї: 16% для кобальту, 85% для свинцю, 6% для літію та 6% для нікелю. Для нікель-кадмієвих акумуляторів мета становить 80% до 2025 року.

Положення, зокрема, передбачає можливість для користувача виймати та замінювати батареї пристроїв. Далі є критерії продуктивності, довговічності та безпеки, а також обмеження щодо небезпечних речовин, таких як ртуть, кадмій і свинець.

Нарешті, існують вимоги до маркування та інформації про компоненти та перероблений вміст. Також з’являється «електронний паспорт батареї» та QR-код.

Рецепт від залежності

Друга ініціатива — закон про критичну сировину (ЗРК). Він має на меті гарантувати безпечне та стабільне постачання мінералів, корисних для переходу. Таким чином, він містить перелік сировини (34) і стратегічних матеріалів (17) і встановлює контрольні показники для покриття річного споживання сировини.

Також йдеться про спрощення дозволів: максимум 27 місяців для проектів з видобутку та 15 місяців для проектів з переробки та трансформації. «Щоб сприяти розробці стратегічних проектів, європейські інституції визначають, що держави-члени встановлять єдині контактні точки на відповідному адміністративному рівні та на відповідній стадії ланцюжка створення вартості критичної сировини».