Ринок таксі в Україні потребує суттєвих змін, — вважають в уряді. Там хочуть впровадити ліцензування та дотримання режиму праці й відпочинку водіїв, технічного стану машин та інших стандартів надання послуги.

За словами заступника міністра Міністерства розвитку громад та територій України Сергія Деркача, нині в Україні ліцензованих перевізників у сфері таксі не так багато — близько 9,5 тисяч. Про це йдеться на його ФБ-сторінці.

«Водночас кількість водіїв таксі може сягати близько 250 тисяч. Тож більшість водіїв таксі працюють нелегально. Відповідно про сплату податків, єдині стандарти надання послуг та про відповідальність перед пасажиром не йдеться», — зазначив у ході ділової зустрічі «Робимо міста для людей» Сергій Деркач.

Для поліпшення роботи цього транспортного сектору пасажирських послуг планується спростити ліцензування таксі. Це перше і невідкладне завдання. Вже зараз йде активна робота над зміною вимог до отримання ліцензії на таксі.

Тут є багато юридичних нюансів, адже самозайнятий водій навряд чи зможе отримати ліцензію на таксі, якщо серед вимог є «персонал, який перевіряє передрейсовий та післярейсовий технічний стан» або має бути «фахівець відповідальний за організацію та безпеку міжнародних перевезень».

«Тож наша мета лишити такі вимоги, які А) легко виконати і Б) забезпечуватимуть дотримання безпеки на транспорті. Найближчим часом плануємо представити спрощену систему ліцензування та обговорити її з бізнесом», — уточнив Сергій Деркач.

По-друге, слід напрацювати нову систему регулювання таксі. Вона має враховувати інтереси доброчесного бізнесу, пасажира, громади, онлайн-платформи та держави. Тут на черзі проведення низки консультацій з усіма сторонами та вивчення найкращі практики.

Окреме питання — регулювання діяльності ride-hailing сервісів. Тут також має бути створена політика, що буде враховувати поточну реальність, а також забезпечувати співпрацю з доброчесними водіями та водійками. Мова як про ліцензії, так і сплату податків.

Ринок таксі, на думку урядовців, повинен забезпечувати не лише комфорт пасажирів, але й їх безпеку, справедливі умови для всіх учасників та сплату податків.

Українські дороги, які навіть під час війни утримуються у належному стані, можуть скоро знову перетвориться у справжній «армагедон для водіїв». Адже Державне агентство відновлення змушує всіх учасників ринку експлуатації перетворитись на колишні радянські «облавтодори». Про це заявив президент Національної асоціації дорожників України (НАДУ) Микола Березовський.

За його словами, з 2018 року ринок експлуатації автодоріг відкрили для всіх підрядників, ціноутворення стало ринковим, рівень виконання робіт значно покращився. 

Проте цього року Держвідновлення, за словам Березовського, вирішило повернутись у минуле — вже після укладення контрактів (!) підрядникам пропонують «добровільно-примусово» знизити ціни до рівня, який подобається чиновникам. Хоча будь-якому спеціалісту зрозуміло, що єдиних розцінок на роботи з експлуатації в принципі бути не може. Все залежить від обсягів, логістики, тощо.

«Наслідки необдуманої політики Держвідновлення — компанії з ім’ям та репутацією можуть на певний термін знизити розцінки (що вони і роблять), проте це призведе до неможливості оновлення основних засобів виробництва, таким чином добросовісних підрядників змушують залишити ринок. Водночас збільшиться частка недобросовісних підрядників, які компенсуватимуть неринкову ціну, фіктивно завищуючи обсяги виконання робіт, або виконуючи роботи з порушенням технології. Неякісна експлуатація призведе до зниження рівня безпеки, необхідно сті повторно виконувати роботи (ямковий ремонт), пришвидшення руйнування автошляхів», — вважає Березовський.

Помилкою називають в НАДУ і бажання Держвідновлення повернутись до однорічних контрактів з експлуатаційного утримання автомобільних доріг. В комплексі з іншими чинниками це відіб’є будь-яке бажання виходити на український ринок у іноземних підрядників.

«Не можу оминути ще один фактор — на дворі 2025 рік, але Держвідновлення ще не закрило борги перед підрядниками за роботи, виконані в 2023 році! Чому в розцінках не враховується, що підрядник має ще і кредитувати замовника? Підрядник сам платить за матеріали, паливо, сплачує зарплати, податки(!) і сумлінно чекає, поки може через кілька років з ним розрахуються! А у відповідь його ламають через коліно, змушуючи погоджуватись на неринкові розцінки? Розумію, що у скрутний для країни час посадовці Держвідновлення намагаються продемонструвати свою ефективність, але насправді скупий платить двічі», — підсумовую Березовський.