Вчені з Університету Річмонда, які вивчають поведінкову неврологію, навчили щурів водити автомобілі. Першу машину для гризунів зробили з пластикового контейнера для сипучих продуктів. Змусити її рухатися було доволі просто: щуру потрібно було тільки забратися всередину і схопити невеликий дріт, який завідує акселератором. У пізніх версіях «щуромобіля» з’явилися ще два дроти для кермування. І щоб для гризунів поїздка не була безцільною, наприкінці шляху на них чекала жменька хрустких фруктових кілець.

Згодом конструкція автомобіля ставала дедалі складнішою. У Rat Car II, створеному за участю факультету робототехніки, використовується спеціальна проводка і колеса, а важелі управління зроблені з урахуванням щурячої ергономіки. Проводячи експерименти, вчені помітили, що ті гризуни, яких спочатку помістили в складніше середовище, з іграшками, вільним простором та іншими щурами, навчалися водити швидше, ніж ті, що живуть у звичайних клітинах. Це підтвердило припущення, що умови утримання впливають на нейропластичність мозку.

Але що більш цікаво, щурам сподобалося водити, і причиною була не тільки смачна винагорода. Двоє з трьох навчених гризунів обирали поїздку на машині довшим і мальовничішим маршрутом замість коротшого, але пішки, а також демонстрували збудження і позитивний настрій. Піднятий догори хвіст говорив про високий рівень дофаміну, причому така реакція зазвичай спостерігається у гризунів, яким давали опіоїди.

Робота з щурами допомагає вченим зрозуміти, як позитивні переживання формують мозок і чим вони відрізняються від негативних. Крім того, тварини дають уявлення про нейронні принципи, що керують повсякденною поведінкою.

«Замість того щоб натискати на кнопки в пошуках миттєвої винагороди, вони нагадують нам, що планування, передбачення і задоволення від поїздки можуть бути ключем до здорового мозку».