В найбільш постраждалі від війні райони Харківської області цільовим призначенням прийшло 13 спеціалізованих автомобілів легкої комерційної групи та важкого вантажного сегмента.

Гуманітарний транспортний транш підготували та відправили в деокуповані райони Харківщини Федеральне агентство з технічної допомоги Німеччини та МЗС цієї країни. Отримувачами техніки стали комунальні підприємства Куп’янського, Ізюмського та Чугуївського районів.

Рішення про виділення коштів і закупку техніки було прийнято наприкінці лютого. Через неповні два тижні техніка вже прибула до України. Її прийняли та передали громадам.

В переліку подарованого транспорту є дві тентові вантажівки для перевезення гуманітарної допомоги та два автомобілі для доставляння питної води, що мають пристрої для обігріву цистерни на випадок морозу. Також є три самоскиди вантажністю від 30 до 50 тонн та один самоскид 20-тонної вантажності. Окрім цього, прибуло п’ять вантажно-пасажирських автівок.

Загальна вартість цього траншу сягнула майже 2 млн євро. Десь на підході ще один майновий транш на суму 500 тисяч євро. В дорозі обігрівачі, тепловентилятори, генератори та інші необхідні товари широкого вжитку, вкрай необхідні прифронтовим районам.

«Агентство з технічної допомоги Німеччини відзначило, що Харківський регіон — один з найбільш постраждалих від бойових дій, тому дуже важлива наша спільна робота. В подарованому транспортному парку спецтехніки є три автомобілі, що обладнані інструментами для будівельних бригад», — розповів директор департаменту цивільного захисту області Іван Сокол.

Відкрили лінійку подарованої техніки автомобілі комерційної групи LCV. Бортові машини Iveco Daily з дворядною кабіною мають 4-циліндровий 2,3-літровий дизельний двигун потужністю 136 к.с. Салон розрахований на сім осіб (1+2+4), тобто це чудовий варіант для виїзної бригади ремонтників будь-якої комунальної служби.

Сегмент важких машин розпочав самоскид Mercedes-Benz Zetros 2036. В Україні така модель доволі рідкісна. Торік Zetros у різних версіях колісної бази й модифікацій кількома партіями прибував до України, але не в цивільний сектор, а в воєнний. В основному для Сил оборони приходили тягачі великовагових напівпричепів та бортові машини з повним приводом. Нині в господарчий сектор країни прийшли самоскиди, транспортні машини та водовозка.

Маючи потужний 12,8-літровий двигун (OM460) потужністю 360 к.с. та 1800 Нм крутного моменту, Zetros 2036 у тій лінійці був найменший. Головна привабливість 20-тонної платформи в тому, що кузов в операційному режимі може висипати сипучі чи кускові вантажі у будь-який бік — тристороннє розвантаження додає популярності цій машині.

Ще більш рідкісна в наших краях модель самоскида Mercedes-Benz Zetros 4042. Цей представник важкої групи машин, як свідчить захисний козирок над дахом, належить до групи кар’єрної техніки для перевезення кускової породи — бутового каміння, щебеню різних фракцій, вугілля і, звісно, сипучих вантажів.

Під капотом велетня з 40-тонною вантажністю стоїть шестициліндровий рядний дизельний двигун (OM 460) з робочим об’ємом 12,8 л. Він видає під 476 к.с. з максимальним крутним моментом 2300 Нм.

У стандартній комплектації роботі допомагає 16-ступенева коробка та двоступенева роздавальна коробка Zetros. Блокування диференціала, що включається, може створювати тягу, навіть якщо окремі колеса втрачають зчеплення.

Вся техніка вже відправлена в громади, проходить обслуговування після перегону з Німеччини та готується до реєстрації у місцевих Сервісних центрах МВС.

З початком повномасштабної війни багато чиї хобі та захоплення стали у нагоді для наших захисників. Ось і Євген, який до війни хотів власноруч побудувати дім на колесах та побудував причеп-мікрокемпер з половини автомобіля ПЕЖО 307, тепер проектує та створює причепи, які виконують суто бойові задачі.

Ідея виникла в процесі спостереження за досвідом кампаній Армії США, які часто використовують армійські причепи для Хаммерів як в бойових, так і в господарсько-побутових задачах. Суто армійського причепа для наших захисників, які використовують в основному цивільні пікапи та позашляховики як масового виробу не існує.

Правильність таких висновків підтвердив і старший сержант, друг і побратим Микола «Кокс» Натальчук, який зараз служить у 77 десантно-штурмовій бригаді, і на власному досвіді переконався, наскільки критичною є тема постачання. Так, нашим військовим потрібні не лише сучасні снаряди, броньована техніка та літаки останнього покоління, а й надійні засоби доставки боєкомплекту на передову чи в безпосередній близькості від неї. А з цим не все так просто. Наприклад, є багато зборів на позашляховики та пікапи, але чи часто вам зустрічались при чепи? Але ж вони так само потрібні.

При створенні причепа Євген та його помічники намагалися максимально врахувати потреби військових та зробити все утилітарним та зручним. Рама, вісь, ресори — всі головні силові компоненти розраховані на роботу у важких умовах і в них закладено максимальний запас міцності. Дишло спроектовано таким чином, щоб бути єдиним цілим з міцною рамою, борти навмисно зроблені не дуже високими, близько 40 см, і якщо вантажити по висоті бортів, то це буде приблизно 800 кг. Розрахункова вантажопідйомність 1000 кг, але максимально можна вантажити до 1400.

Над самим причіпом змонтована платформа, де розміщено маскувальну сітку. Таке рішення дозволить дуже швидко її розгорнути за потреби. Так само для «швидкісного використання» розроблені опори. Розташовані вони по кутах причепа, і задіяти їх можна максимально швидко. Під власною вагою вони випадають вниз, фіксуються — і причіп готовий до від’єднання від тягача. Адже часто розчіпку доводиться виконувати дуже хутко, час від часу навіть під вогнем противника.

Не забули і про практичність: знайшлося місце і для ящику з інструментами, і для запасного колеса. Головною концепцією при компонуванні була зручність та швидкість доступу, що зможе значно полегшити експлуатацію причепа у будь яких умовах.

«Крила» зробили широким та плоскими: адже це ще одна площадка і за необхідності на них може застрибнути боєць та проїхати невелику відстань. Можна використовувати причіп і в ролі медичного «евака» для поранених, але для таких цілей Євген зараз розробляє окремий проект.

Після невеликих випробувань причеп не затримався у цивільному житті — і вже відправився на фронт допомагати нашим бійцям. За потреби, на виготовлення такого нового піде приблизно три тижні, каже Євген, вже є досвід і певні напрацювання.

Тож будь-хто з військових на передовій може замовити такий самий або трохи модифікований причіп (під свої специфічні потреби), після чого відкривається збір і починається виробництво.

Разом з тим, Євген зараз шукає невелике приміщення промислового призначення для більш зручного розміщення майстерні.

Євген також попросив подякувати всім, хто допомагав фінансово, інструментами, знижками, порадами, і особливо своїй перевіреній команді з добровольчої роти ТРО «BUGATTI».